Гарячка лісу Семлікі
Гарячка лісу Семлікі (англ. Semliki Forest fever, іноді енцефаліт лісу Семлікі) — трансмісивна природно-осередкова арбовірусна хвороба, яка перебігає з гарячкою, висипом, енцефалітом, артралгіями. Вірус спричинив спалах захворювання з гарячкою в Бангі (Центральноафриканська Республіка) упродовж жовтня-грудня 1987 року.
| Гарячка лісу Семлікі | |
|---|---|
 Кріоелектронна реконструкція вірусу — збудника гарячки лісу Семлікі | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | субфебрильна температура, головний біль, артралгія, міалгія, менінгеальні симптоми, висип, нудота і блювання |
| Причини | вірус лісу Семлікіd |
| Метод діагностики | фізикальне обстеження, люмбальна пункція, реакція нейтралізації, ІФА і вірусна культура |
| Ведення | підтримуюча терапіяd, детоксикація і діуретик |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | A92.8 |
Етимологія ред.
Назва походить від місцевості — ліс Семлікі (Semliki Forest) в окрузі Бвамба в Уганді, де в 1944 році від комарів було виділено збудника[1].
Етіологія ред.
| вірус лісу Семлікі | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Класифікація вірусів | ||||||||
| ||||||||
Вірус лісу Семлікі — позитивно-мінливий РНК-вірус з геномом приблизно в 13 000 пар основ, який кодує дев'ять білків. 5’ дві третини геному кодують чотири неструктурні білки, пов'язані з синтезом РНК, і структурні білки кодуються у 3' третини. З структурних білків C-білки утворюють ікосаїдний капсид, який охоплює ліпідний подвійний шар, отриманий з клітини-хазяїна. Зовнішня поверхня вірусу майже повністю покрита гетеродімерами глікопротеїнів Е1 та Е2, розташованих у міжзв'язних тримерах, які утворюють зовнішню оболонку. Тримери закріплені в мембрані цитоплазматичним доменом Е2, який асоціюється з нуклеокапсидом. Існує високовірулентний штам L10, який є нейровірулентним для мишей, спричиняючи в них смертельний енцефаліт, і авірулентний штам А7, який виділено з комарів у Мозамбіку в 1961 році[2]. Більшість штамів, що використовуються для лабораторних досліджень, отримують з цих двох.
Епідеміологічні особливості ред.
Джерелами і резервуарами є дрібні ссавці. Віруси передаються через укус комарів, в тому числі, й людям. Віруси лісу Семлікі не здатні інфікувати ссавців шляхом інгаляції або введенням до шлунково-кишкового тракту, хоча гризуни в лабораторії можуть заражатися інтраназальною аплікацією.
Патогенез ред.
У мишей, що інфікуються авірулентним штамом, виявляється вірус-індукована демієлінізація. Вона відбувається в окремих ділянках ЦНС, утворюючи так звані бляшки, і за розвитком нагадує те, що відбувається при розсіяному склерозі. Демієлінізація залежить не через диференційовану індукцію імунітету, а через різницю цитопатогенності нейронів (переважно астроцитів і олігодендроцитів), швидкості розмноження в них нейронів та поширення вірусу в ЦНС. Деякі віруси лісу Семлікі втратили здатність вторгатися в центральну нервову систему, зберігаючи здатність генерувати еквівалент вірусемії за тривалістю та величиною до такою, яку спричинюють нейроінвазивні штами. Вірус здатний спричинити смертельний енцефаліт у гризунів, але зазвичай цього не відбувається в людей.
Клінічні прояви ред.
Загалом перебігає доброякісно. Хвороба починається з появи невисокої гарячки, хворого турбують артралгії, помірна ломота в тілі, головний біль. Іноді цей біль стає сильним, з'являється нудота, нечасте блювання. Менінгеальні симптоми, вогнищеві неврологічні ураження не є переконливими. З'являється іноді нерясний плямисто-геморагічний висип без улюбленої локалізації. Хвороба триває 2-3 тижні.
Діагностика ред.
Досліджують кров (при вірусемії), цереброспінальну рідину, сечу. Зрідка вірус виділяють вірусологічно: через зараження курячих ембріонів, культури клітин курячих фібробластів. Серологічно використовують визначення наростання титру антитіл в парних сироватках за допомогою реакції зв'язування комплементу (РЗК), гальмування гемаглютинації (РГГА), нейтралізації (PH), імуноферментному аналізі (ІФА).
Лікування ред.
Терапія неспецифічна, препаратів проти збудника не створено. Проводять детоксикаційну терапію, призначають осмотичні діуретики разом з салуретиками для зменшення набряку мозку, препарати, які покращують мозковий кровоток.
Профілактика ред.
Головними заходами є боротьба з переносником — комарами. Проводять з метою зменшення щільності популяції комарів до досить низького рівня, достатнього аби перервати ланцюг передачі збудника хвороби. При знаходженні в ендемічній території рекомендують використання просочених перитрином протимоскітних сіток на вікнах, завіс з марлі на входах, протимоскітне покриття шкіри і просочування тканин одягу репелентами, як це слід робити для профілактики малярії, яка поширена там же, де й гарячка лісу Семлікі.
У протираковій терапії ред.
Вірус лісу Семлікі широко використовувався в біологічних дослідженнях вірусного ураження нервової системи (нейропатії). Завдяки широкому спектру клітин та ефективній реплікації, він також був розроблений як вектор для генів, що кодують вакцини та протиракові агенти, і як засіб у генній терапії. Він був попередньо клінічно випробуваний як онколітичний вірус проти тяжкої гліобластоми мозку. Вірус був генетично модифікований з послідовностями мікроРНК-мішені, так що тепер він реплікується лише в пухлинних клітинах мозку, а не в нормальних клітинах. Модифікований вірус знижує ріст пухлини та забезпечує тривале виживання мишей з пухлинами головного мозку, а також ефективно вбиває людські клітинні лінії гліобластоми.
Примітки ред.
- ↑ Smithburn, KC; Haddow, AJ (1944). «Semliki Forest Virus I. Isolation and Pathogenic Properties». J. Immunol. 49: 141—157. (англ.)
- ↑ McIntosh, B. M., Brookworth, C. & Kokernot, R. H. (1961). Isolation of Semliki Forest virus from Aëdes (Aëdimorphus) argenteopunctatus (Theobald) collected in Portuguese East Africa. Transactions of the Royal Society of Tropical Medicine and Hygiene 55, 192—198. (англ.)
Джерела ред.
- Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 122—123.
- Atkins, G. J.; Sheahan, B. J.; Liljeström, P. (1999). «The molecular pathogenesis of Semliki Forest virus: A model virus made useful?». The Journal of General Virology. 80 (9): 2287—2297. (англ.)
- Hardy, P. A.; Mazzini, M. J.; Schweitzer, C.; Lundstrom, K.; Glode, L. M. (2000). «Recombinant Semliki forest virus infects and kills human prostate cancer cell lines and prostatic duct epithelial cells ex vivo». International journal of molecular medicine. 5 (3): 241—245. (англ.)
- Mathiot, C. C.; Grimaud, G.; Garry, P.; Bouquety, J. C.; Mada, A.; Daguisy, A. M.; Georges, A. J. (1990). «An outbreak of human Semliki Forest virus infections in Central African Republic». The American Journal of Tropical Medicine and Hygiene. 42 (4): 386—393. (англ.)
- Quetglas, J. I.; Ruiz-Guillen, M.; Aranda, A.; Casales, E.; Bezunartea, J.; Smerdou, C. (2010). «Alphavirus vectors for cancer therapy». Virus Research. 153 (2): 179—196. (англ.)
- Lundstrom, K. (2003). «Semliki Forest virus vectors for gene therapy». Expert Opinion on Biological Therapy. 3 (5): 771—777. (англ.)
- Ramachandran, Mohanraj; Yu, Di; Essand, Magnus (2016). «Safe and effective treatment of experimental neuroblastoma and glioblastoma using systemically administered triple microRNA-detargeted oncolytic Semliki Forest virus». Clinical Cancer Research (published 2016-09-16).