Ганнібал, Ганнібал Магонід (фінік. חַנבעל) — карфагенський полководець і державний діяч кінця V століття до н. е., син останнього онука Магона Великого Гісгона, небіж Ганнона Мореплавця.

Ганнібал Магонід
Народився 471 до н. е.
Карфаген, Візантійська імперія
Помер 406 до н. е.
Акрагант[d], Аґрідженто, Сицилія, Королівство Італія
·інфекційне захворювання
Країна Карфаген
Діяльність воєначальник, політик
Посада monarch of Carthaged
Рід Магоніди
Батько Гісгон (онук Магона Великого)

У 410 до н. е. призначений головнокомандувачем («рабімаханатом», фінік. רְבמחַנתְּ).

У 409 до н. е. висадився із військом у Мотії. Еліми добровільно перейшли під владу Карфагена, Селінунт Ганнібал захопив попри відчайдушний спротив, а здобувши Гімеру, він її зруйнував разом з храмами — на знак помсти за загибель ганнібалового діда Гамількара у 480 до н. е.. Ганнібал взяв в облогу Акрагант, але невдовзі захворів і помер у 406 до н. е.[1].

Примітки ред.

  1. Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, XIII, 86, 3