Вікіпедія

Галина Крагельська

Галина Крагельська, власне Хелена Марія Крагельська, до шлюбу Слешинська, primo voto Grabiańczyna (народилася 12 травня 1886 року в Одесі, померла 19 квітня 1945 року у концтаборі Равенсбрюк[3]) — польська громадська діячка, соціологиня, публіцистка та письменниця. Творила під псевдонімами Агата, Сабіна, Зофія.

Галина Крагельська
Ім'я при народженні пол. Halina Śleszyńska
Народилася 12 червня 1892(1892-06-12) або 12 травня 1886(1886-05-12)[1]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Померла 19 квітня 1945(1945-04-19)
Равенсбрюк, Німеччина
Країна  Республіка Польща
Діяльність соціолог, публіцистка, письменниця, політична діячка
Галузь соціальна активність[d][2], політична діяльність[2], публіцистика[2], соціологія[2] і творче та професійне письмоd[2]
Знання мов польська[2]
Партія Демократична партія[d] і Q11740214?
Батько Слешинський Іван Владиславович
Нагороди
орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня

Життєпис ред.

Донька Івана Слешинського, професора математики Новоросійського університету в Одесі, та Гелени, до шлюбу Августинович. Закінчила гімназію в Одесі. З 1908 року в Польській соціалістичній партії — революційній фракції[4], з 1912 року — в Російській партії соціалістів-революціонерів. У 1912—1917 роках на засланні — спочатку в Кишиневі, 1913 року — у Києві, з листопада 1914 року — у Східному Сибіру, поблизу міста Канськ. Після Лютневої революції та повалення царату повернулася із заслання через Смоленськ до Одеси. У 1918 році вступила до Польської організації військової (ПОВ) в Одесі. Здобувши незалежність, у 1919 році приїхала до Польщі. У 1919—1921 та 1927—1931 роках вона була заступником головного інспектора праці, займаючись головним чином системою охорони праці та соціального забезпечення, особливо охороною материнства та здоров'я працюючих жінок і неповнолітніх. У 1921—1925 роках перебуває у відпустці по догляду за дитиною[5]. У 1928 чи 1929 році, отримавши стипендію Рокфеллера, подорожувала Швейцарією, Францією, Австрією та Німеччиною, вивчаючи систему праці та соціального забезпечення в Західній Європі. Брала участь у багатьох суспільно-політичних акціях лівих сил. З 1931 року була експерткою з питань праці, представляючи Польщу в Міжнародному бюро праці в Женеві.

Активістка Ліги захисту прав людини і громадянина, Асоціації польських вільнодумців та Міжнародної організації допомоги революціонерам.

Публікувала як вірші, так і художню прозу, а також наукові та суспільні дослідження. У 1932 році Інститут соціальної економіки опублікував її книгу «Жіноча праця в текстильній промисловості». У цей час вона проводила первинний відбір рукописів, поданих до Інституту на конкурс «Спогади безробітних». До складу конкурсної комісії увійшли: Тадеуш Бой-Желенський і Броніслав Земецький. Про підсумкову післяконкурсну публікацію в пресі з'явилося понад 200 рецензій, зокрема й 21 закордонна. У 1933 році у Львові вийшла ще одна публікація Крагельської під назвою Трансформації в сучасній сім'ї та в ролі жінки. У своїй подальшій роботі Крагельська разом із двома письменниками: Леоном Кручковським та Анджеєм Стругом взялася за оцінку дуже великого матеріалу, надісланого на конкурс «Спогадів селян», організований Інститутом соціальної економіки[6]. Обидва видання, створені в результаті цих мемуарних конкурсів, досі широко використовуються дослідниками соціальної історії Польщі.

З 1933 року була пов'язана з літературною групою «Передмістя»[7]. Її звинуватили в наклепі на владу та поліцію у її романі «Польський страйк» 1937 року, потім виправдали (її захисником був Мечислав Ярош)[8][9] . У 1937 році вона співзаснувала Демократичний клуб у Варшаві.

Після агресії Третього Рейху на Польщу у вересні 1939 року під час оборони Варшави стала командувачкою протиповітряної оборони в Мокотові, де координувала гасіння пожеж, порятунок людей та організацію харчування[5]. Також працювала у Військово-історичному бюро та Інформаційно-пропагандистському бюро Головного командування ZWZ — AK. У 1941 році потрапила в тяжку аварію, потрапила під німецький військовий автомобіль і втратила ногу. Тоді вона несла важливі звіти та, попри страждання, зуміла передати їх у потрібні руки, уникаючи викриття. На знак визнання цього вчинку її нагороджено Хрестом Хоробрих. Авторка брошури «Аушвіц — щоденник в'язня» (пізніше виявилося, що щоденники значною мірою базуються на розповіді Владислава Бартошевського[10]). У липні 1944 року її передано «…невідомими злочинцями» Гестапо …"[11], а потім ув'язнено в концентраційному таборі Равенсбрюк, де вона померла або, імовірніше, її вбито 19 квітня 1945 року. Перед смертю написала тези до діяльності інспекції праці у відродженій Польщі.

На новому цвинтарі у Служеві на вулиці Валбжих, є її символічна могила (сімейна могила).

Особисте життя ред.

Влітку 1917 року у Смоленську, повертаючись із Сибіру, пошлюбила свого давнього партнера Юзефа Грабянку. За рік чоловік помер від туберкульозу. 22 травня 1920 року одружилася з Антонієм Крахельським (1892—1948)[12], міністерським чиновником. Народила трьох дітей: близнюки Галина і Мар'ян (1920 р.н.) і Леха (1923 р.н.)[13].

Ордени та нагороди ред.

Пам'ять ред.

Національна інспекція праці заснувала у 1989 році премію імені Галини Крагельської, яка присуджується за «видатні досягнення в галузі запобігання шкідливим діям на виробництві, нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, винаходи, розробку і впровадження безпечної техніки й технологій у сфері охорони праці, а також популяризації трудового законодавства та охорони здоров'я та безпеки праці[16]».

Меценатка 33-ї акції Національної школи державного управління імені Президента Республіки Польща Леха Качиньського[17].

У 2021 році опубліковано доповідь Ольги Гітквич «Krahelska, Krahelskie»[18], яка була номінована на Літературну премію Столичного міста Варшави в категорії книг про Варшаву[19].

Наукові та суспільні дослідження ред.

 
Доповідь з Освенцима, написана Крахельською в 1942 році під назвою Аушвіц, щоденник в'язня.
  • Лодзінська текстильна промисловість і трудове законодавство, Передмова: Л. Кшивіцький, Варшава 1927.
  • Охорона материнства робітників на польських державних підприємствах, Варшава 1928.
  • Охорона праці в Польщі. Сучасний стан та шляхи подальшого розвитку [Співавт.: В. Ландау], Варшава 1928.
  • Праця дітей та молоді в Польщі, Варшава 1928.
  • Робота з молоддю і завдання соціального служіння, Варшава 1930.
  • Передмова до: Е. Фрелкова: Праця молоді в друкарській промисловості в Польщі, Варшава 1929.
  • Людський фактор у виробництві. П'ять років на економічному фронті , Варшава 1931.
  • Праця жінок у сучасній промисловості, Передмова Л. Кшивіцького. Варшава 1932 рік.
  • Трансформації в сучасній родині та в ролі жінки. Господарське життя і суспільне господарство, Львів 1933.
  • Життя безробітних. Оглядове дослідження [Співавт.: С. Прусс], Варшава 1933.
  • Оплата праці як єдина раціональна основа зайнятості молоді, Варшава 1934.
  • Правда про трудові відносини, Львів 1934.

Література ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Jagiellonian Library — 1364.
  2. ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
  3. ↑ Kunert, Andrzej Krzysztof (1987). Słownik biograficzny konspiracji warszawskiej 1939-1945 T.1. Warszawa. с. 103-104.
  4. ↑ Nowa Gazeta Praska. www.ngp.pl.
  5. ↑ а б [1], Rafał Łętocha, "Dla świata pracy i poprzez świat pracy" 
  6. ↑ Tomasz Kozłowski. Inspektor pracy. Halina Krahelska, Warszawa 2014. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 12 березня 2023.
  7. ↑ Lewicowo, Literatura proletariacka[недоступне посилання]
  8. ↑ Jubileusz Mieczysława Jarosza (PDF). Palestra. Nr 6/7 (55): 3, 11. 1962.
  9. ↑ Kronika. 50 lat pracy zawodowej adwokata Mieczysława Jarosza (PDF). Palestra. Nr 6/6 (54): 90. 1962.
  10. ↑ Olga Gitkiewicz, Legendarna a nieznana, «Niezbędnik współczesny» («Polityka») 1/2019, 2 kwietnia 2019 r.
  11. ↑ Władysław Minkiewicz; Wspomnienia (I) 1939—1954, Zeszyty Historyczne 80/1987. Instytut Literacki, s. 125
  12. ↑ Antoni Krahelski
  13. ↑ "Mbret Laluś - Zogu" czyli Witkacego portret (пол.)
  14. ↑ M.P. z 1947 r. nr 34, poz. 286 «za działalność konspiracyjną w czasie okupacji na terenie całego Kraju».
  15. ↑ Order Krzyża Grunwaldu 1943–1985. MON. 1988. с. 97.
  16. ↑ Tomasz Kozłowski, Inspektor pracy. Halina Krahelska, Warszawa 2014 [dostęp 2015-09-21]
  17. ↑ Zakończenie kształcenia Słuchaczy XXXII Promocji Rudolf Weigl | KSAP
  18. ↑ KRAHELSKA. KRAHELSKIE (pl-PL)
  19. ↑ Poznaliśmy nominacje do Nagrody Literackiej m.st. Warszawy (пол.), 27 квітня 2022

Бібліографія ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галина_Крагельська&oldid=39717304