Газотранспортний коридор Сіамська затока – Районг – Бангпаконг

Газотранспортний коридор Сіамська затока – Районг – Бангпаконг – система трубопроводів в Таїланді, створена для доставки продукції офшорних родовищ до провінції Районг (на південний схід від столиці країни Бангкоку) та далі до центрального регіону.

Ераван

Районг

Бангпаконг

Артіт

Бонгкот

Пункти сполучені газопроводом (місця розташування платформи Ераван та родовищ Бонгкот і Артіт зазначені приблизно)

Починаючи з 1980-х років в Таїланді створили систему доставки блакитного палива з родовищ Сіамської затоки, у розвитку якої можна виділити кілька етапів:

– введений в експлуатацію у 1981 році трубопровід від родовища Ераван до газопереробного заводу Районг, також відомий як Перший трубопровід. Його довжина складає 415 км, діаметр 850 мм, максимальна пропускна здатність – до 24,3 млн.м³ на добу. В 1984-му до нього зроблена врізка газопроводу від родовища Платонг (діаметр 600 мм, довжина 42 км);

– запущений в 1997 році трубопровід від родовища Бонгкот до створеного на Ераван газового хабу та далі до того ж ГПЗ Районг, також відомий як Другий трубопровід. Його довжина складає 589 км, з яких 171 км приходиться на ділянку між родовищами Бонгкот та Ераван, виконану в діаметрі 800 мм, тоді як основна частина маршруту споруджена із труб 900 мм. При цьому пропускна здатність ділянки від Бонгкот становить 17,9 млн.м³ на добу, а від Ераван – вже 32,5 млн.м³. До цієї нитки системи також підключили лінії від родовищ  Пайлін, Тантаван, Бенджамас (діаметр 450-600 мм, довжина 53-55 км). Водночас, в межах проекту розробки Бонгкот проклали трубопровід від хабу Ераван до ГПЗ Ханом у південній провінції провінції Накхонсітхаммарат; 

– введений в експлуатацію у 2007-2008 роках трубопровід з родовища Артіт (Arthit) до хабу Ераван і далі все до того ж ГПЗ Районг, також відомий як Третій трубопровід. Довжина цієї нитки складає 606 км, діаметр 1050 мм по всій довжині, при цьому пропускна здатність зростає від 19,8 млн.м³ в початковій точці на Артіт до 53,7 млн.м³ після Ераван. Основна частина зазначеного приросту припадає на маніфольд Arthit PLEM  (Pipeline End Manifold Tie-in), куди приєднується газопровід із блоку А18 у Зоні спільного розвитку Таїланду та Малайзії (можливо відмітити, що з останньої продукція видається не лише до Районг, але й до південної провінції Сонгкхла та далі у Малайзію). 

Підготований на ГПЗ Районг товарний газ може використовуватись у розташованих поруч індустріальних зонах, де працюють (або працювали):

– завод азотної хімії National Fertilizer Company, що досягнув будівельної готовності в 1988 році;

– численні нафтохімічні виробництва, зокрема, установки парового крекінгу компанії PTT, перша з яких стала до ладу у 1989-му, та піролізні виробництва Siam Cement Group, введення яких в експлуатацію почалось в 1999-му;

– нафтопереробний завод Star Petroleum Refining (найбільший акціонер Chevron), що став до ладу в 1996-му;

– нафтопереробний завод Rayong II (найбільший акціонер тайський державний нафтогазовий концерн PTT), який ввели в експлуатацію у 1996-му;

– нафтопереробний завод та нафтохімічні виробництва Thai Petrochemical Industry (наразі належать Integrated Refinery & Petrochemical Complex), що почали роботу в 1998-му та мають, зокрема, власну ТЕЦ;

– теплова електростанція Районг (працювала з початку 1990-х до першої половини 2010-х);

– численні теплоелектроцентралі (Glow SPP 1, Glow SPP2/SPP3, Glow 1/2, CUP-1, CUP-2, BGPMR, IRPC Clean Power, Siam Power Generation, Nexif Ratch Energy Rayong, Районг TLP, Bangkok Cogeneration, BCC2).

Від ГПЗ Районг на північ до Бангпаконг споруджено три нитки газопроводів, що вводились паралельно з Першим, Другим та Третім трубопроводами. Вони мають довжину 104, 105 та 110 км і діаметр 700 мм (перший) та 900 мм (два наступні). Їх траса проходить через потужний індустріальний район, де, зокрема, діють чи діяли:

– нафтопереробний завод компанії Thaioil (ще одна дочірня структура концерну PTT) із власною ТЕЦ та новою додатковою ТЕЦ TOP SPP;

– теплова електростанція Срірача;

– теплова електростанція Бовін;

– численні теплоелектроцентралі (ABPR 1/2, ABPR 3/4, ABPR 5, Sahacogen, BPWHA 1, Glow SPP11 Ph 1/3, Glow SPP11 Ph 2, Gulf TS 1, 2, Gulf TS 3, 4, Gulf VTP, ABP 1/2, ABP 3, ABP 4/5, Лаемчабанг).

Доправлений до Бангпаконг ресурс може використовуватись ТЕС Бангпаконг та передаватись у газопроводи Бангпаконг – Бангкок-Південь і Бангпаконг – Вангной.

З 2011 року через наземну частину описаної вище системи стало можливим постачати блакитне паливо, отримане через термінал для імпорту ЗПГ Мап-та-Пхут. Втім, обсягів існуючої інфраструктури було для нього недостатньо, що призвело до спорудження Четвертого та П'ятого трубопроводів.