Газова камера

Газова камера — приміщення, призначене для умертвіння людей шляхом отруєння отруйним або задушливим газом.

Газова камера в Дахау

Винахід

Перша спроба створити газову камеру була проведена в одній з в'язниць штату Невада в 1923 році, з ініціативи тюремного стоматолога на прізвище Тернер. Він пропонував впускати отруйний газ безпосередньо в камеру смертників, коли ті спали, але після невдалого експерименту, внаслідок якого отримали смертельне отруєння двоє наглядачів вирішено було сконструювати окрему прибудову в тюремному дворі. Тернер вважав, що якщо пустити отруйні речовини в камеру смертників під час сну, то вони помруть не відчувши нічого.

Винахідником «душогубки» — автомобіля, переобладнаного з фургона для перевезення хліба, у кузові якого душили вихлопним газом засуджених на смерть людей, вважається радянський працівник НКВС, лейтенант держбезпеки Берг Ісай Давидович. У кузов фургона, обшитого зсередини оцинкованим залізом, пророблявся отвір, через який за допомогою ґумового шлангу надходили вихлопні гази, від отруєння якими за 20-30 хвилин засуджені у фургоні помирали. Саме ці радянські автодушогубки, «очевидно, були взяті на озброєння гітлерівцями в роки Другої світової війни».

Застосування

Газові камери використовувалися для страти засуджених злочинців у США починаючи з 1920-х років. Газові камери широко використовувалися нацистською Німеччиною як засіб вбивства в таборах смерті євреїв, слов'ян і тих, кого нацисти вважали «унтерменшами». Це підтверджується численними свідченнями, а також нацистськими документами. У газових камерах Освенцима і Майданека для масових вбивств застосовувався Циклон Б, а в Треблінці та деяких інших таборах смерті для масових вбивств використовувалися приміщення, в які закачувалися вихлопні гази дизельних двигунів. Відомі випадки використання автомобілів, обладнаних газовою камерою (газваген).

У червні 1941 року я отримав наказ встановити в Аушвіці обладнання для винищення євреїв. Коли я обладнав будинок для винищувань в Аушвіці, то пристосував його для використання газу «Циклон Б», який являв собою кристалічну синильну кислоту. Іншим удосконаленням, зробленим нами, було будівництво газових камер з разовою пропускною спроможністю в 2 тисячі чоловік, у той час як у десяти газових камерах Треблінки можна було винищувати за один раз тільки по 200 чоловік у кожній.

— Рудольф Гьосс, свідчення на Нюрнберзькому процесі.

Аж до кінця XX століття газові камери застосовувалися також у Сполучених Штатах Америки для виконання смертної кари. Востаннє (станом на січень 2023 р.) газова камера використовувалися 3 березня 1999, коли в Аризоні був страчений Волтер Лаґранд. В даний час законодавства п'яти штатів допускають використання газової камери:

Штат Аризона: За вибором засудженого поряд зі смертельною ін'єкцією тільки якщо вирок був винесений до 15 листопада 1992.

Вайомінг: Якщо смертельна ін'єкція буде визнана неконституційною.

Каліфорнія: На прохання засудженого, за замовчуванням застосовується смертельна ін'єкція. Верховний суд Каліфорнії визнав газову камеру «жорстоким і незвичайним покаранням».

Міссурі: За вибором поряд зі смертельною ін'єкцією закон не пояснює, хто робить вибір — засуджений або судові органи.

Меріленд: За вибором засудженого поряд зі смертельною ін'єкцією, тільки якщо злочин було скоєно до 25 березня 1994.

Цей метод неодноразово піддавався критиці як досить болісний; смерть нерідко наставала далеко не відразу. Так, при страті вбивці двох людей Дональда Хардінга в Аризоні 6 квітня 1992 смерть наступила лише через 11 хвилин; присутнього при страті прокурора штату знудило. Для прискорення настання смерті засудженим зазвичай радили глибоко дихати, тобто брати активну участь у власній карі, що також вважається неетичним. Все це привело до того, що в даний час газова камера в США вже досить давно не застосовувалася і в осяжному майбутньому її використання на практиці малоймовірно.

Гази, що застосовуються в газовій камері

Нацистська Німеччина

У нацистській Німеччині в таборах смерті газові камери використовувалися для масового знищення в'язнів Циклоном Б. Крім стаціонарних газових камер використовувалися також пересувні моделі на автомобільній базі, так звані «душогубки», де отруєння проводилося за допомогою чадного газу з вихлопної труби в непроникному кузові.

США

Gas chamber usage in the United States.

   Secondary method only

   Previously used, but not presently

   Never used

У США для страти застосовується синильна кислота, що готується на місці розчиненням ціанідів в сірчаній кислоті. У 1995 році Стюарт А. Крек (англ. Stuart A. Creque) запропонував використовувати для страти в газовій камері чистий азот, яким замінюється звичайне повітря. Перебування в атмосфері чистого азоту викликає втрату свідомості менш ніж за хвилину без будь-яких неприємних відчуттів. Оскільки азот є природним компонентом повітря, він не має смаку, кольору і запаху, простий в отриманні і, на відміну від синильної кислоти, не представляє небезпеки в разі витоку з газової камери. У наші дні газові камери як смертна кара використовуються тільки у штатах Аризона і Каліфорнія.

Застосування для евтаназії

Починаючи з 30-х років 20 століття в лабораторіях, які працюють з тваринами стали з'являтися евтанайзери, тобто газові камери, розміром приблизно 0,5 м у всіх вимірах. Розмір такого евтанайзера не дозволяє туди помістити людину, але туди легко поміщаються миші, щури і кролики. В цю камеру впускається азот або вуглекислий газ в кількості, яка створює гіпоксію і тварини непомітно для себе задихаються в цьому апараті.

У 2017 році австралійський політик , затятий прихильник, лобіст і практик евтаназії Філіп Ничке спільно з голландським інженером Олександром Баннінком дали розвиток цієї ідеї, збільшивши цей евтанайзер до розмірів людини.

Більшість деталей даного виробу виготовлені на 3D-принтері, в камеру подається стиснутий азот в кількості 4-х літрів з балона, розташованого внизу, таким чином знижуючи відсоток вільного кисню з нормальних 20% до 2%, яке для самого евтаназанта відбувається практично непомітно. Газова камера активується евтаназантом зі смартфона через спеціальний додаток, який дає код активації, що діє протягом доби. Наприкінці 2021 року цей виріб отримав право на експлуатацію в Швейцарії, але задовго до того був отриманий шквал критики на адресу цього виробу, що став для нього чорним піаром, критики в один голос стверджують, що такий виріб це гламурна газова камера, яка може спричинити хвилю самогубств.

• 
  Газова камера Sarco Suicide Pod
• 
  Філіп Ничке, автор проєкту «Sarco Suicide pod», відомий в рідній Австралії як «Доктор Смерть».