Вікіпедія

Габрієла Перес дель Солар

Габрієла Лурдес Перес дель Солар Кукуліса (ісп. Gabriela Lourdes Pérez del Solar Cuculiza; 10 липня 1968, Іка) — перуанська волейболістка і політик. Віцечемпіонка літніх Олімпійських ігор у Сеулі. Бронзова медалістка світової першості і чотиразова чемпіонка Південної Америки. Депутат Конгресу від Християнської народної партії (2006—2016). У 2010 році була обрана до Міжнародної зали слави волейболу .[2].

Депутат Конгресу
2006 — 2016
Народилася 10 липня 1968(1968-07-10)[1] (55 років)
Іка, Перу
Відома як політична діячка, волейболістка
Країна Перу
Політична партія Christian People's Partyd (2 серпня 2013)[1]
Нагороди
 Медіафайли у Вікісховищі

Із біографії ред.

Почала займатися волейболом у 14 років. Зі зрістом у 194 сантиметрів вдало грала на позиції центральної блокувальниці[3] Першим успіхом у складі національної збірної стала участь в півфіналі літніх Олімпійських ігор 1984 року, які проходили в Лос-Анджелесі. Наступного року її визнали кращою блокувальницею на Кубку світу в Японії, а збірна Перу завершила турнір на 5 позиції. У 1986 році здобуда бронзову медаль на чемпіонаті світу в Чехословаччині. Наступного сезону стала чемпіонкою Південної Америки, переможницею Кубка Японії і фіналісткою Панамериканських ігор.

Найбільшим успіхом в її спортивній кар'єрі стала срібна медаль на літніх Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі. На цих змаганнях її було визнано кращою при прийомі подачі суперниць.[4].

У 1988 році її команда стала третьою на міжнародному турнірі «Найкращої четвірки». У 1989 році — друга перемога в першості Південної Америки і п'яте місце на Кубку світу. Наступного року вдруге виступала на чемпіонаті світу (шосте місце). У 1991 році виграла бронзову медаль на Панамериканських іграх, срібло на чемпіонаті Південної Америки і стала п'ятою на Кубку світу. Завершила кар'єру в національній збірній Перу після перемоги на чемпіонаті Південної Америки 1993 року в Куско.[5]

З 1988 року захищала кольори італійських клубів. У складі «Олімпії Теодори» з Равенни і «Матери» була вічемпіонкою Серії А і володаркою Кубка Італії.

Під час виступів на Апеннінах отримувала пропозиції стосовно виступів за національну збірну Італії[6] Два сезони виступала за японську команду «Іто Йокадо».

У 2010 році була обрана до Міжнародної зали слави волейболу (разом з бразильськими пляжницями Адріаною Бехар[en] і Шелдою Беде[en]).

У 2005 році кандидат у президенти від Християнської народної партії Лурдес Флорес Нано запросила Перес дель Солар балотуватися в Конгрес. На загальних виборах 2006 року була обрана з найбільшою кількістю голосів у своєму окрузі і п'ятою за кількістю голосів у країні. На виборах 2011 року була переобрана на наступний п'ятирічний термін за списком Альянсу за великі зміни, до якого входила Християнська народна партія.

Клуби ред.

Роки Команди
1986—1988   «Регатас» (Ліма)
1988—1989   «Віртус» (Реджо-Калабрія)[it]
1989—1992   «Теодора» (Равенна)
1992   «Альянса» (Ліма)
1992—1993   «Матера»[it]
1993—1997   «Модена»[it]
1997—1999   «Іто Йокадо»
1999—2001   «Радіо 105 Фоппапедретті» (Бергамо)
2001—2003   «Равенна»
2003—2004   «Методо Інфоплюс» (Віченца)[it]
1984—1993   Перу

Досягнення ред.

 
У збірній

Олімпійські ігри

  •   Друге місце (1): 1988[en]

Чемпіонат світу

  •   Третє місце (1): 1986[en]

Панамериканські ігри

  •   Друге місце (1): 1987
  •   Третє місце (1): 1991

Чемпіонат Південної Америки[en]

  •   Перше місце (3): 1987, 1989, 1993
  •   Друге місце (1): 1991
У клубах

Ліга чемпіонів ЄКВ

  •   Перше місце (3): 1992, 1993, 2000
  •   Друге місце (1): 1990
  •   Третє місце (1): 1991

Кубок володарів кубків

  •   Перше місце (3): 1995, 1996, 1997

Суперкубок Європи

  •   Перше місце (1): 1996

Чемпіонат Італії[it]

  •   Перше місце (3): 1990, 1991, 1993
  •   Друге місце (5): 1994, 1995, 1996, 1997, 2001
  •   Третє місце (2): 1989, 1992

Кубок Італії[it]

  •   Перше місце (2): 1991, 1993
  •   Друге місце (4): 1994, 1996, 1997, 2001
  •   Третє місце (2): 1995, 2002

Суперкубок Італії[it]

  •   Перше місце (1): 1999
Індивідуальні
  • Кубок світу 1985: «Краща блокувальниця»
  • Чемпіонат світу 1986[en]: «Краща блокувальниця»
  • Олімпійські ігри 1988: «Краща на прийомі»
  • Кубок світу 1991: «Краща блокувальниця»
  • Чемпіонат Південної Америки 1993: «Краща блокувальниця»

Примітки ред.

  1. ↑ а б https://infogob.jne.gob.pe/Politico/FichaPolitico/gabriela-lourdes-perez-del-solar-cuculiza_historial-partidario_nFClh9xN6ugc6+@0ElOxMA==C9
  2. ↑ Gabriela Perez del Solar. International Volleyball Hall of Famе. Архів оригіналу за 21 June 2023. Процитовано 2 October 2023.
  3. ↑ O'Brien, Richard (14 вересня 1988). Long Live This Team. Sports Illustrated. New York City: Time Inc. Процитовано 11 вересня 2023.
  4. ↑ Gabriela Perez del Solar. International Volleyball Hall of Fame. Архів оригіналу за 21 June 2023. Процитовано 2 October 2023.«Gabriela Perez del Solar». International Volleyball Hall of Fame. Archived from the original on 21 June 2023. Retrieved 2 October 2023.
  5. ↑ Gabriela Perez del Solar. International Volleyball Hall of Fame. Архів оригіналу за 21 June 2023. Процитовано 2 October 2023.«Gabriela Perez del Solar». International Volleyball Hall of Fame. Archived from the original on 21 June 2023. Retrieved 2 October 2023.
  6. ↑ Gabriela Perez del Solar. International Volleyball Hall of Fame. Архів оригіналу за 21 June 2023. Процитовано 2 October 2023.«Gabriela Perez del Solar». International Volleyball Hall of Fame. Archived from the original on 21 June 2023. Retrieved 2 October 2023.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Габрієла_Перес_дель_Солар&oldid=42421337