ГЕС Валаяскоскі
ГЕС Валаяскоскі (фін. Valajaskosken voimalaitos) — гідроелектростанція на півночі Фінляндії у провінції Лапландія. Розташована за 15 км на південь від Рованіємі, станція входить до каскаду на річці Кемійокі (впадає у північну частину Ботнічної затоки), знаходячись між ГЕС Ванттаускоскі (вище за течією) та ГЕС Петаяскоскі.
| ГЕС Валаяскоскі | |
|---|---|
 | |
| 66°25′ пн. ш. 25°32′ сх. д. / 66.417° пн. ш. 25.533° сх. д.Координати: 66°25′ пн. ш. 25°32′ сх. д. / 66.417° пн. ш. 25.533° сх. д. | |
| Країна |
 Фінляндія |
| Адмінодиниця | Рованіємі |
| Стан | діюча |
| Річка | Кемійокі |
| Каскад | каскад на Кемійокі |
| Початок будівництва | 1957 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1960 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 101 МВт |
| Середнє річне виробництво | 365 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | руслово-греблева |
| Розрахований напір | 11,5 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Каплан |
| Кількість та марка турбін | 3 Tampella |
| Витрата через турбіни | 1050 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 Stromberg |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна + бетонна |
| Висота греблі | 23 м |
| Власник | Fortum та інші |
  ГЕС Валаяскоскі | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Валаяскоскі у Вікісховищі | |
Під час будівництва станції у 1957—1960 роках ліву протоку звузили земляною греблею, після чого остаточно перекрили бетонною греблею із чотирма шлюзами для перепуску надлишкової води, тоді як машинний зал збудований у правій протоці. Довжина земляної греблі 0,5 км, бетонної — 239 метрів. Як наслідок вище за течією річки утворилось витягнуте водосховище площею поверхні 11,3 км2 та об'ємом 100,1 млн м3.
Машинний зал первісно був обладнаний трьома турбінами типу Каплан загальною потужністю 70 МВт, які при напорі в 11,5 метра забезпечували середньорічне виробництво на рівні 338 млн кВт·год електроенергії. На початку 2000-х років ГЕС Валаяскоскі модернізували, збільшивши її потужність до 101 МВт (річне виробництво зросло не так сильно — до 365 млн кВт·год)[1][2][3][4].
Примітки ред.
- ↑ Group, Finnish Barents (1998). Energy Report on the Nordic Parts of the Barents Region (англ.). Nordic Council of Ministers. ISBN 9789289302005. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ Power plants and production - www.kemijoki.fi. www.kemijoki.fi (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ Valajaskoski - Kemijoki Oy. Kemijoki Oy (фін.). Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ hydro-finland. www.industcards.com. Процитовано 26 липня 2017.[недоступне посилання]