Віфінія або Вітинія[1] (дав.-гр. Βιθυνία, тур. Bitinya) — історичний край, держава (бл. 297 до н. е. — бл. 74 до н. е.) на північному заході Анатолії (Малої Азії), провінція Римської імперії (з бл. 74 до н. е.). Назва походить від імені народу віфіни, що разом з іншими фракійцями переселилися до Малої Азії з Балкан ймовірно в якийсь момент після краху епохи бронзи або під час ранньої залізної доби.

Віфінія
бл. 297 до н. е. — бл. 74 до н. е.
Віфінія і сусідні регіони Анатолії
Розташування північна Анатолія
Історичні столиці Нікомедія, Нікея
Племена віфини, тіни, фракійці
Римська провінція Віфінія
Віфінія на мапі Римської імперії

Історія ред.

Спочатку віфінські володарі визнавали владу Лідії, згодом — Персії. Після вторгнення до Малої Азії військ Александра Македонського, цар Бас відмовився визнавати його владу. У 297 до н. е. син Баса Зіпойт I, відбивши черговий напад македонців, оголосив Віфінію незалежною державою. Її столицею стала Нікея.

Нікомед I для захисту від зовнішніх ворогів запросив до Малої Азії войовничі кельтські племена галатів, поступившись на їхню користь частиною території Віфінії, що з того часу отримала назву Галатія. Столиця держави була перенесена до збудованого на руїнах Астаку нового міста, яке на честь царя отримало назву Нікомедії.

З появою в регіоні римлян, віфінські володарі намагалися підтримувати з ними союзницькі відносини. У 75 до н. е. цар Нікомед IV Філопатор, який не мав дітей, заповів свою державу Риму. Після його смерті у наступному році Віфінія була перетворена на римську провінцію.

Згадується у Повісті врем'яних літ:

«Іде Русь на Цареград, скідій десять тисяч».

І як прийшли вони, і пристали [до берега],

І стали воювати країни Віфінські,

І полонили їх по Понту аж до Іраклія

І до землі Фофлагонської.

Володарі Віфінії ред.

Примітки ред.

  1. Український правопис 2019, § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2019. Процитовано 7 лютого 2021.

Посилання ред.

Hugh Chisholm, ред. (1911). Bithynia . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 4. Cambridge University Press. с. 12—13. (англ.)