Віфавара

Каср аль Яхуд

Віфавара́ ; Каср ель Яхуд, Каср аль Ехуд, Каср аль Яхуд (рос. Виөавара, Вифавара́ від грец. Βηθαβαρᾶ, Βηθααβαρά, Βηθαβαρά; івр. בית עברה‎; араб. قصر اليهود‎; англ. Qasr Al Yahud, Qasr el Yahud, Kasser Al Yahud) — у перекладі «будинок переправи», «місце броду»; місцевість на річці Йордан, в 4 км на північ від впадання річки Йордан у Мертве море, де знаходилася переправа (брід) через згадану річку (Ів. 1:28). У ранніх грецьких рукописах Нового Заповіту називають це місце «Віфанія Зайорданська» (грец. Βηθανία πέραν τοῦ ᾿Ιορδάνου, сучасне англ. Bethany Beyond the Jordan). Розташоване у північно-східному боці від Єрусалиму, на відстані 30 англійських миль від Єрусалиму; де було містечко Беф-Вара (книга Суддів VII, 24) або Віфвара[1] від «Бейт Авара» («дом на переправі»)[2], і назва котрого вплинула на іменування даної переправи[3][4]. Поруч з назвою Віфавари з грецької є єврейська назва цього місця Каср аль Яхуд, та арабська — Мартаса[5].

Віфавара
англ. Qasr Al Yahud, Qasr el Yahud - Baptism Site
Віфавара англ. Qasr Al Yahud, Qasr el Yahud - Baptism Site
Віфавара
англ. Qasr Al Yahud, Qasr el Yahud - Baptism Site

Каср ель Яхуд
івр. בית עברה
Загальна інформація
31°50′13″ пн. ш. 35°32′50″ сх. д. / 31.83694° пн. ш. 35.54722° сх. д. / 31.83694; 35.54722Координати: 31°50′13″ пн. ш. 35°32′50″ сх. д. / 31.83694° пн. ш. 35.54722° сх. д. / 31.83694; 35.54722
Країна Ізраїль Ізраїль
Йорданія Йорданія
Район державний кордон між Ізраїлем та Йорданією
Водойма на відстані 4 км від впадіння річки Йордан у Мертве море
Парк Каср ель Яхуд
івр. בית עברה
англ. Qasr Al Yahud, Qasr el Yahud - Baptism Site
Відкритий 09:00–16:00
Транспорт
Автошляхи шосе № 90
Карта
Мапа
CMNS: Віфавара у Вікісховищі

Історія ред.

Євсевій Кесарійський (*263—†339) свідчив про це місце, що «ще і донині багато хто з братів вважає за честь прийняти омовіння» там (Euseb. Onom. 58).

  • Від часів перших християн Віфавара стала місцем паломництва і тому була відмічена будівлями для богослужіння та паломництва. На цьому місці, що віднайдене вченими археологами, базиліка перебудовувалася не менш як п'ять разів — навіть у V та VI ст., оскільки її постійно руйнували розливи річки й землетруси.

У творі «Про розташування Святої Землі» латинського паломника архідиякона Феодосія (V–VI ст.) повідомляється, що на місці Хрещення Господа була споруджена мармурова колона, увінчана залізним хрестом. Що поруч була церква монастиря «святого Івана Предтечі», збудована за часів візантійського імператора Анастасія I (у 491–518 рр.). Монахи, котрі мешкали там отримували з казни по 6 золотих монет на рік кожний (Theodos. De situ Terrae Sanctae. 20). За свідченням літописця Феодосія (близько 530 р.) ця базиліка була на місці Хрещення Господа, одразу на березі згаданої річки.

У 670 р. Аркулфій з Франції залишив відомості: «… На закруті річки стоїть невелика квадратна церква, побудована, як стверджують, на тому місці, де покоїлася знята Господом одежина, у той самий час як Він хрестився. Туди не можна ступити, тому що вона (церква) спирається на чотири кам'яні зводи, що піднімаються над протікаючою внизу водою».

Руїни цього храму були віднайдені археологами в 1996 р.. У вівтарній частині базиліки розташовувався баптистерій, над тим місцем, де і був хрещений Спаситель Ісус Христос. До води з базиліки вели мармурові сходинки. Що підтверджувало відомості паломника Антоніна з П'яченци, котрий в 570 р. відвідав це місце засвідчивши: «Поруч із Йорданом… Де Господь був хрещений, у місці, де вода повернулася у своє русло… Мармурові сходинки ведуть у воду». Археологи виявили на сходинках «епіграфічну» пам'ять про лицарів-хрестоносців Готфріда Бульйонського, котрі подібно як і в Храмі Гробу Господнього, залишили зображення хрестів вістрями своїх мечів, а також — «автографи» воїнів Салах ад-Діна[2].

Під час археологічних розкопок в околицях Віфавари були виявлені ​​основи колони, що являє собою мармурову плиту у вигляді квадрату зі стороною в 2 м. Археологічні дослідження в 1994–1996 рр. у Ваді-ель-Харар (на східному березі р. Йордан назване арабською «Ваді» як «сухе річище» та «Харар» — «гримляче» водою через зміни русла річки) виявили залишки храму з мозаїкою III ст., візантійський монастирський комплекс V–VI ст., що складається з північної, західної і так званої прямокутної церкви та інших будівель[8].

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890–1907 [Архівовано 7 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. а б в г Вифавар — переправа от Ветхого к Новому Завету (О подлинном месте Крещения Господня) [Архівовано 6 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Архимандрит Никифор // «Библейская энциклопедія» (иллюстрированная полная популярная), г. Москва 1891 г., с. 124 (рос.)
  4. «Вифавара», Библейская энциклопедия. — 2005 г. [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Каср аль-Яхуд или Вифавара: Императорское Православное Палестинское Общество [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Святыни Христианского мира. Вифавара. [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Бордосский путник 333 г. // ППС. 1882. Т. 1. Вып. 2. (Вып. 2); Itinerarium Burdigalense // Itineraria et alia Geographica. Turnholti, 1965. P. 1-26.
  8. под ред. патриарха Московского и всея Руси Алексия II // «Православная энциклопедия», изд. церковно-научный центр Русской Православной Церкви, г. Москва, 2004 г., том 8 с. 586 [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] ISBN 5-89572-014-5 (рос.)


Джерела ред.

Посилання ред.