Віталій Градюк
Отець Віта́лій Градю́к, хресне ім'я Володи́мир, також Градю́к Володи́мир Па́влович (16 липня 1872, Кристинопіль — 30 серпня 1961, Львів) — український церковний діяч, священник Чину Святого Василія Великого, настоятель кількох монастирів у Галичині, перший радник, прокуратор (економ) і довголітній протоігумен Галицької провінції Найсвятішого Спасителя оо. Василіян (1935–1961)[1].
| о. Віталій Градюк, ЧСВВ | |
|---|---|
| Народився |
16 липня 1872 Кристинопіль, .svg){kind=small} Австро-Угорщина, нині Червоноград, Львівська область,  Україна |
| Помер |
30 серпня 1961 (89 років) Львів,  УРСР → Україна |
| Хрещене ім'я | Володимир |
| Батько | Павло Градюк |
| Походження | українець |
| Конфесія | греко-католик |
| Протоігумен Галицької провінції ЧСВВ | |
| 1935 — 1961 | |
| Попередник | о. Степан Решетило |
| Наступник | о. Пахомій Борис |
| Протоконсультор Галицької провінції ЧСВВ | |
| 1932 — 1935 | |
| Попередник | о. Діонисій Головецький, як Генеральний протоконсультор |
| Наступник | о. Павло Теодорович |
| Протоконсультор Галицької провінції ЧСВВ | |
| 1920 — 1926 | |
| Попередник | о. Платонід Філяс |
| Наступник | о. Діонисій Ткачук |
Життєпис ред.
Вивчав богослов'я у Львові, Кристинополі та Кракові, висвячений у 1898 р., деякий час душпастирював у Жовкві. У 1901–1914 рр. був ігуменом у Лаврові, де побудував новий монастир. Після окупації Галичини російськими військами у 1914 р. заарештований і на три роки засланий царською владою до Росії в Казань. Відбувши заслання, повернувся до Львова у 1918 р. й очолив новіціят у Крехові. З 1920 до 1926 рр. — провінційний прокуратор (економ) Галицької провінції ЧСВВ. У 1926–1935 рр. — настоятель монастиря у Жовкві. У 1935 р. став протоігуменом Галицької провінції ЧСВВ, яку очолював аж до смерті в 1961 р. У 1945 р. заарештований, засуджений на 10 років таборів. Після звільнення у 1954 р. важко хворий Градюк повернувся до Львова, де й помер 30 серпня 1961[2]. Він похований у Львові на 21-ому полі Личаківського цвинтаря.
У таборах ред.
Ув'язнення відбував у Краснодарському краї. Зустрічався з митрополитом Йосифом Сліпим та єп. Миколаєм Чарнецьким у таборі Печора і був разом з ним на етапі з Печори в Інту[3].
Примітки ред.
- ↑ Витяг з «Пом'яника» Чину Св. Василія Великого – серпень. www.bazylianie.pl. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 18 травня 2016.
- ↑ Сліпий Й. Спомини / ред. Іван Дацько, Марія Горяча. — Вид. 2-ге. — Львів — Рим : Видавництво УКУ, 2014. — С. 331. — ISBN 978-966-2778-29-8.
- ↑ Сліпий Й. Спомини / ред. Іван Дацько, Марія Горяча. — Вид. 2-ге. — Львів — Рим : Видавництво УКУ, 2014. — С. 332. — ISBN 978-966-2778-29-8.
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віталій Градюк |
- о. Іриней Назарко, ЧСВВ. Сильветки перших василіян після Добромильської реформи // Записки Чину Святого Василія Великого. — Секція ІІ. — Том ХІ. — Romae 1982. — С. 451—522.
- Сліпий Й. Спомини / ред. Іван Дацько, Марія Горяча. — Вид. 2-ге. — Львів — Рим : Видавництво УКУ, 2014. — 608 с. — ISBN 978-966-2778-29-8.
- Ярослав Огоновський. Життя і діяльність отця Віталія Градюки ЧСВВ. — Львів, 2003 // ІІЦ, фонд наукових робіт.