Ві́смар (нім. Wismar) — місто в Німеччині, місто земельного підпорядкування, Ганзейське місто, розташоване в землі Мекленбург-Передня Померанія. Районний центр району Північно-Західний Мекленбург.

Вісмар
Wismar
Герб Прапор
Coats of arms from Wismard прапор
Wismarer Wasserkunst
Wismarer Wasserkunst
Wismarer Wasserkunst
Основні дані
54°05′ пн. ш. 12°08′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 12.133° сх. д. / 54.083; 12.133
Країна Німеччина Німеччина
Адмінодиниця Північно-Західний Мекленбург
Столиця для Північно-Західний Мекленбург (rural district of Mecklenburg-Vorpommern)
Засновано 13 століття
Площа 41,36 км²
Населення 42 824
Висота НРМ 13  м
Міста-побратими Кале (1966)[1], Ольборг (1961)[1], Любек (1987)[1], Кемі (1959)[1], комуна Кальмар (15 червня 2002)[1][2], Поградец (2019)[1]
Телефонний код 23952, 23966,
23968, 23970
Номери автомобілів HWI і WIS
GeoNames 7602561
OSM r62599  ·R
Поштові індекси 23966, 23970 і 23952
Міська влада
Мер міста Роземарі Вількен
Вебсайт www.Wismar.de
Мапа
Мапа


CMNS: Вісмар у Вікісховищі
Історичні центри Штральзунда і Вісмара
Historic Centres of Stralsund and Wismar [3]
Світова спадщина
53°53′33″ пн. ш. 11°27′54″ сх. д. / 53.89250000002777341° пн. ш. 11.46500000002777675° сх. д. / 53.89250000002777341; 11.46500000002777675
Країна Німеччина Німеччина
Тип Культурний
Критерії ii, iv
Об'єкт № 1067
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 2002 (26 сесія)

Мапа
CMNS: Вісмар у Вікісховищі

Населення становить 42 824 ос. (станом на 31 грудня 2020). Займає площу 41,36 км².

Історія ред.

Точна дата виникнення поселення під назвою Вісмар і коріння цієї назви невідомі, хоча звучання цього слова співзвучно слов'янським мовам. Відомо, що в 1293 у місто Вісмар спільно з Любеком і Ростоком організували торговий Ганзейский союз. З 1257 по 1358 місто служив резиденцією князів Мекленбургу. У місті 70 раз проводилися загальні збори, на яких вирішувалися питання союзу. Однак після відкриття Америки торгові шляхи змістилися на Захід, і Ганза припинила своє існування. З цього часу місто втрачає своє значення. Економічний занепад довершила тридцятирічна війна. Згідно з Вестфальським миром 1648, Вісмар відійшов під владу Швеції, яка розглядала місто як свою «найбільшу фортецю в Європі».

В 1803 у Швеція орендувала місто і острів Пель у герцогів Мекленбург-Шверин строком на 100 років. Але шведи не змогли розплатитися вчасно, і місто та навколишня територія знову увійшли до складу Мекленбурга.

Місто, у якому знаходилися заводи авіаційної фірми «Дорньє», сильно постраждав від бомбардувань союзників у Другу світову війну. Проте центр міста увійшов в 2002 році в список ЮНЕСКО як світова культурна спадщина.

У роки НДР місто розглядалося як друга за значимістю морська гавань держави, що спеціалізувалася на відвантаження калійних добрив.

Пам'ятки ред.

Ринкова площа ред.

На фото видно цегляний «Старий швед», побудований в 1380 р. Свою назву «Старий швед» отримав лише в 1878 , коли в ньому було відкрито готель.

Це найбільша на Землі ринкова площа розміром 100 × 100 м. На ній в 1602 році по кресленнях Філіпа Брандіна встановлений 12-гранний павільйон, виконаний у стилі голландського Ренесансу. Павільйон, званий Wasserkunst, до 1897 року служив в ролі роздаткового пункту, з якого забезпечувалися водою 220 житлових і 16 громадських будівель. Цей павільйон, поряд з церквою Святої Марії, віднесений до найважливіших визначних пам'яток міста.

Церква Св. Марії ред.

До війни належала до числа найбільших північнонімецьких церков, виконаних у стилі цегляної готики. Її архітектор, Йоганн Грот, взяв за зразок трехнефную базиліку церкви Марії в Любеку. У квітні 1945 під час бомбардування основну будівлю було сильно пошкоджено. Руїни були остаточно підірвані в 1960 році. Від церкви залишилася лише висока башта (81 м), на якій висять 9 дзвонів XVI—XVII століть.

 
Церква Св. Марії

Тут же в 1647 році встановлено годинник з циферблатом 5 × 5 м, який чотири рази за день виконуэ один з 20 хоралів.

 
2012.02.25.115453 Uhr Hauptwache Wismar

Церква Св. Миколи ред.

Побудована за зразком церкви Марії як трехнефна базиліка. Середній неф має висоту 37 м, що робить його четвертою по висоті церквою Німеччині (після Ульма, Кельну і Любеку).

Література ред.

  • Baedecker. Deutschland. Verlag Karl Baedeker.2002. ISBN 3-8297-1004-6
  • Bernd Wurlitzer- Mecklenburg-Vorpommern. 5 aktualisierte Auflage.DuMont Reiseverlag, Köln.2004. ISBN 3-7701-3849-X
  • Weltgeschichte-Daten Fakten Bilder-Georg Westermann Verlag; Braunschweig 1987 — ISBN 3-07-509036-0

Посилання ред.

Фотографії ред.

Примітки ред.