Вінсент Мун
Вінсент Мун (фр. Vincent Moon, 25 серпня 1979, Париж), уроджений Метью Саура (фр. Mathieu Saura) — незалежний французький режисер, відомий своїми короткими фільмами, в яких присутня наживо виконувана музика. Він працював як з невідомими музикантами інді-рок сцени, так і з всесвітньо відомими колективами, такими як Том Джонс, R.E.M. та Arcade Fire. Також він знімає документальні експериментальні фільми. Його фільм про японського музиканта Kazuki Tomokawa «La Faute Des Fleurs» (2009) переміг у номінації Sound & Vision Award на Копенгагенському міжнародному фестивалі документального кіно CPH: DOX в листопаді 2009 року.
З січня 2009 року він живе в дорозі, експериментуючи з польовими записами та відео, подорожуючи по всьому світу в пошуках рідкісних музикантів для своїх фільмів. Зараз він працює самостійно, або з людьми, яких зустрічає в дорозі[1], здійснюючи велику частину проєктів без залучення грошей [2], намагаючись переглянути рамки кіноіндустрії у 21-му столітті.
Огляд ред.
У 2006 році людина на ім'я Chryde, засновник сайту La Blogothèque [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.], в пошуках нового стилю музичного відео і нового способу обміну музикою, запропонував Вінсенту Муну зняти відео з паризькими музикантами. Таким чином з'явився проєкт Take-Away Show (французька назва Les Concerts à Emporter) - музичні відео, зняті, як правило, за один дубль, в живому і дуже швидкому знімальному процесі. Перше відео проєкту Take-Away Show [3] зроблено з групою The Spinto Band[en]. Для проєкту Take-Away Show Вінсент Мун зняв понад 120 музичних сесій, що містять, в основному, дві, чи три пісні. Серед учасників Take-Away Show такі групи та виконавці, як Bon Iver, Yeasayer, Liars[en], R.E.M., Arcade Fire, Том Джонс, The Ex, De Kift[en], Stephen Malkmus[en], Scout Niblett[en], Sigur Rós, Efterklang, Slaraffenland, Caribou, Vic Chesnutt[en], Architecture in Helsinki, The National, The Shins, Andrew Bird[en], Okkervil River[en], Xiu Xiu[en], Суф'ян Стівенс, David Bazan[en], Beirut.
Майкл Стайп, побачивши роботи Муна, запросив його зробити відеопроєкт для R.E.M. В результаті, у співпраці з режисером Jeremiah, Мун зробив інтернет-проєкти Supernatural Superserious, ninetynights.com і фільм для великого екрану Six Days, This Is Not A Show. Серед інших проєктів, у 2009 році разом з Nathanael Le Scouarnec, Вінсент Мун зняв фільм Burning ((дивитися тизер фільму [Архівовано 6 серпня 2013 у Wayback Machine.])) з шотландської групою Mogwai.
У серпні 2010 року Вінсент Мун спільно з групою Efterklang зняв абстрактно-документальний [4] фільм An Island [Архівовано 18 травня 2013 у Wayback Machine.] фільм An Island (Острів): 1 [Архівовано 13 жовтня 2013 у Wayback Machine.], 2 [Архівовано 25 березня 2014 у Wayback Machine.], 3 [Архівовано 25 травня 2013 у Wayback Machine.]). Для Вінсента Муна «An Island» - перший проєкт такого масштабу [1]. Всесвітня прем'єра An Island в лютому 2011 року була реалізована авторами фільму як унікальний інтерактивний проєкт Private-Publish Screenings of «An Island» [5], в якому взяли участь люди з безлічі міст усього світу [6]. Проєкт Private-Publish Screening of An Island поклав початок новому способу розповсюдження кіно [7].
Сьогодні Вінсент Мун продовжує знімати короткі музичні фільми [1] із зростаючим інтересом до незахідних музичних традицій, він працює в Аргентині, Чилі, Камбоджі, Єгипті, Японії, Нової Зеландії, Ісландії, Бразилії. У 2011 році він починає роботу над своєю новою колекцією записів, зроблених по всьому світу - Petites Planètes, присвяченій експериментам щодо зображення і звуку.
Фільми Вінсента Муна відрізняються від штучності традиційних музичних відео на користь унікальності моменту виконання, особливо, акустичних сесій [8]. Він використовує форму «партизанського» стилю (guerrilla film making) - імпровізаційної зйомки виконання музики в незвичайній обстановці; і результат цього часто виглядає як дуже жива етюдна замальовка. Поряд з польовими записами Alan Lomax[en], або Peel Sessions of John Peel[en], Вінсент Мун створив велику колекцію унікальних записів (понад 500 відео [9])), що відрізняються авторськими художніми рішеннями.
Візуальний стиль ред.
У своєму відео Вінсент Мун використовує теплий колірний баланс і підвищену контрастність, таким чином, чорний і жовтий виявляються основними кольорами його палітри. Він зсилається [1] на вплив таких режисерів експериментального кіно, як Peter Tscherkassky[en], Stan Brakhage[en], і режисерів етнографічного кіно Jean Rouch[en], Robert Gardner[en].
Мандрівки Україною ред.
Побував в Україні 2011 та 2012 року. В кінці липня 2012 року Вінсент Мун приїхав до Львова на міжнародний кінофестиваль Wiz-Art [Архівовано 12 січня 2013 у Wayback Machine.], куди режисера запросили організатори фестивалю. Там він показав свої фільми та провів майстер-клас "Номадичне кіно і нові технології" [10]
Таким чином опинившись в Україні, у режисера з’явилась нагода зафільмувати невеличку частину традиційної та сучасної музичної культури України.
Перша експедиція здійснилась на просторах українських Карпат, де він записав гуцульські пісну у виконанні двох фольклорних гуртів. В результаті з’явився фільм CARPATE [Архівовано 7 травня 2013 у Wayback Machine.]
Після карпатських пригод режисера запросили до Києва, де у київському Гідропарку йому вдалось зафільмувати відомий етнохауз гурт ДахаБраха. Фільми [Архівовано 7 травня 2013 у Wayback Machine.] з цим гуртом увійшли до проєкту Take-Away Show. Також в Україні Вінсенту вдалось зафільмувати декілька відомих автентичних виконавців, а саме гурт Древо із села Крячківка Полтавської області - дивитися фільм [Архівовано 10 травня 2013 у Wayback Machine.], та ексцентричну виконавицю народних пісень Лукерью Кошелову з села Ліново - дивитися фільм [Архівовано 10 травня 2013 у Wayback Machine.].
На останок своєї подорожі Україною Вінсент Мун відправився до Одеси, де йому допомогли знайти старих виконавців єврейської музики, фільм з якими так і називається YIDDISH! the last yiddish singers of Odessa [Архівовано 10 травня 2013 у Wayback Machine.]. І наостанок, перед великою подорожжю по Росії, Вінсент відправився до Криму, де у Ялті зняв фільм-портрет THE LAST KOBZAR [Архівовано 10 травня 2013 у Wayback Machine.] про старого кобзаря Остапа Юрійовича Кіндрачука.
Згідно з ліцензією Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike, всі фільми будуть доступні для безкоштовного перегляду в мережі Інтернет і для відкритих безкоштовних показів в будь-якій точці світу.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Vincent Moon interview | littlewhitelies.co.uk. Архів оригіналу за 2 травня 2012. Процитовано 17 травня 2013.
- ↑ O diretor Vincent Moon faz vídeos inovadores para nomes como Phoenix e Arcade Fire - O Globo. Архів оригіналу за 22 жовтня 2010. Процитовано 17 травня 2013.
- ↑ YouTube — Spinto Band — Brown Boxes — A Take Away Show. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 17 травня 2013.
- ↑ ABOUT | An Island | A film by Vincent Moon featuring Efterklang. Архів оригіналу за 6 липня 2011. Процитовано 17 травня 2013.
- ↑ HOST A SCREENING | An Island | A film by Vincent Moon featuring Efterklang. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 17 травня 2013.
- ↑ ATTEND A SCREENING | An Island | A film by Vincent Moon featuring Efterklang. Архів оригіналу за 21 березня 2011. Процитовано 17 травня 2013.
- ↑ host a screening | Exodos. Архів оригіналу за 2 травня 2011. Процитовано 17 травня 2013.
- ↑ Lo-fi filmmaker takes stars to street level — CNN. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 17 травня 2013.
- ↑ Vincent Moon / Petites Planètes on Vimeo. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 лютого 2013. Процитовано 7 січня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання ред.
- Офіційний сайт режисера — vincentmoon.com [Архівовано 14 січня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Французький режисер Вінсент Мун мандрує Україною [Архівовано 19 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Винсент Мун: «Я плакал каждый день, когда снимал в Карпатах» [Архівовано 21 лютого 2013 у Wayback Machine.]
- В Україну француза Муна привели фільми Параджанова[недоступне посилання з червня 2019]