Вільха (Житомирський район)
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. (грудень 2022) |
Ві́льха (колишня назва — Ульха[1]) — село в Україні, у Романівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Населення становить 730 осіб (2001). Сільраді підпорядковані села Бубни, Дубове, Лучиста, Мала Токарівка, Ольшанка, Улянівка й Цеберка.
| село Вільха | |
|---|---|
 Млин на річці Случ в с. Вільха
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Рада | Романівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040470090069061 |
| Облікова картка | с. Вільха |
| Основні дані | |
| Засноване | 1870 |
| Населення | 730 (2001) |
| Площа | 33,22 км² |
| Густота населення | 2,2 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13030 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°12′02″ пн. ш. 27°41′18″ сх. д. / 50.20056° пн. ш. 27.68833° сх. д.Координати: 50°12′02″ пн. ш. 27°41′18″ сх. д. / 50.20056° пн. ш. 27.68833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
218 м |
| Водойми | р. Случ |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 3-А, смт Романів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13001 |
| Карта | |
  Вільха | |
 Вільха | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Історія ред.
В 1753 р., коли розпалась Острозька ординація, від неї відділився чорторийський ключ, яким володів князь Юзеф Любомирський.
1755 р. князь продав маєток Юзефу Свейковському, а той невдовзі — брацлавському писарю Ігнацію Кордишу. Після смерті Ігнація чорторийський ключ з Вільхою унаслідувала його сестра Франціска Прушинська.
у 1850 р. Вільху отримав Пшемислав Прушинський і одразу взявся будувати в селі велику резиденцію, розбудова комплексу тривала протягом 20 років.
Стиль був мішанкою з готики, бароко і французької романтики. Два графічних образи, малюнок білоруса Наполеона Орди і більш піздня гравюра з «Тижневика ілюстрованого» авторства Володимира Замараєва, показують споруду вже в практично завершальній стадії.
Одночасно з палацем Прушинський взявся творити й ландшафтний парк над Случем. Посеред парку стоїть будівля конюшні, в якій зараз сільський клуб та бібліотека.
Потім з 1900 року палац був у власності графа Костянтина Канкріна, а з 1904 року його придбало «Волынское Отделение Крестьянского Поземельного Банка».
В 1905 р. підприємництвом з Дрездену був побудований млин.
У 1906 році село Баранівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 47 версти, від волості 12. Дворів 14, мешканців 971[2].
У 1917 році, коли заводи стали віддавати робітникам, а землю селянам, Ульхівський маєток, залишений останнім його власником з династії Істоміних — Михайлом Костянтиновичем та дружиною, француженкою за походженням, було поступово розграбовано і зруйновано.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
На території Вільхи міститься центральна садиба колгоспу ім. XVIII партз’їзду, за яким закріплено 5 тис. га землі, в т. ч. 1,8 тис. га орної. Господарство спеціалізується на вирощуванні льону й картоплі. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво.
За успіхи в розвитку сільського господарства 52 трудівники нагороджені орденами й медалями СРСР, а свинарка О. М. Лукащук удостоєна ордена Леніна.
23 листопада 1921 через Вільху, повертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки. Над самою річкою є розбиті ДОТи часів II Світової.
У роки Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників 27 місцевих жителів перебували в партизанських загонах, 339 чоловік билися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Влітку 1942 року в місцевому Миропільському лісі висадилося 12 десантників із «Великої землі». Комісаром групи був житель села Вільхи вчитель І. Л. Гітуляр. Сформований ним пізніше партизанський загін ім. Щорса на кінець літа 1943 року налічував уже 375 бійців. У боротьбі з ворогом у роки війни загинуло 128 жителів села. За героїзм і мужність, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, 137 чоловік відзначено урядовими нагородами.
Вшановуючи пам’ять воїнів, які віддали своє життя в боротьбі з фашистами, трудящі села спорудили їм два пам’ятники.
У 2020 році, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Вільшанської сільської ради Романівського району включено до складу Романівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[3].
Примітки ред.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006 Довідник. – Житомир: Волинь, 2007 – с.232 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 28 грудня 2022.
Література ред.
- Роман Афтаназі «Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej», т. 5.
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Ві́льха // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Тронько П. Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.247
Посилання ред.
- Вільшанська ЗОШ I—III ступенів з інформаційно-технологічним профілем [Архівовано 18 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Вільха. Замки та храми України [Архівовано 28 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Вільха [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Старая водяная мельница в с. Вильха [Архівовано 8 жовтня 2021 у Wayback Machine.]