Вікіпедія

Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Найдавніший літописний ізвод

< Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України

НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД — умовна назва літопису, що гіпотетично був попередником «Повісті временних літ». Запропонована О.Шахматовим. Шляхом зіставлення відомостей, збережених у тому чи ін. вигляді в текстах 11 ст., він реконструював текст ізводу. На думку вченого, ізвод починався з оповіді про Кия, Щека й Хорива, які збудували місто Київ, і містив світську та церк. хроніку Руської землі. Продовженням Н.л.і., за гіпотезою О.Шахматова, став літописний ізвод, укладений бл. 1073 Никоном. Щоб обґрунтувати гіпотезу про Никона як автора цього ізводу, учений зіставив спостереження щодо характеру літописних статей зі свідченнями біографії Никона. Події в Києві викладаються з позиції очевидця в ті роки, коли Никон перебував у місті, а події в Тмуторокані — коли він був там. Никон, за цією гіпотезою, надав істор. записам форму кожнорічних статей і, таким чином, є творцем специфічної саме для рус. середньовічної історіографії порічної системи літописання. Д.Лихачов умовно назвав твір, що передував ізводові 1073, «Сказанням про поширення християнства на Русі». На його думку, Никон уперше виклав новгород. легенду про запрошення варягів і висловив припущення, що київ. кн. Ігор є сином Рюрика, запрошеного новгородцями. Можливо, Никон увів у літопис версію про хрещення вел. кн. київ. Володимира Святославича не в Києві, а в Корсуні (Херсоні; див. Херсонес Таврійський), легенду про те, як київ. кн. Ольга перехитрила візант. імп. Константина VII Багрянородного, оповідь про заснування Києво-Печерського монастиря. Учений вважав, що деякі подробиці війни Русі з Візантією 1043, а також новгород. перекази (про запрошення варягів) літописцеві розповів боярин Вишата, який 1065 втік у Тмуторокань, де в той час перебував Никон. Ізвод Никона був пізніше використаний укладачем Початкового ізводу 1093—95.

Література ред.

  • Шахматов А.А. Разыскания о древнейших летописных сводах. СПб., 1908;
  • Його ж. Обозрение летописных сводов ХIV—XVI вв. М.—Л., 1938;
  • Приселков М.Д. История русского летописания ХI—XV вв. М.—Л., 1940;
  • Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. М.—Л., 1947;
  • Насонов А.Н. История русского летописания ХI — начала ХVIII века. М., 1969.

Джерела ред.

Автор: В.Ю. Франчук.; url: http://history.org.ua/?termin=Najdavnishyj_litopysnyj; том: 7

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія_історії_України/Статті/Найдавніший_літописний_ізвод&oldid=36330975