Вікіпедія

Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КАПШУЧЕНКО Петро Савич

< Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України

КАПШУЧЕНКО Петро Савич (псевд. — Педро (Пітер) Енко; н. 27.09.1915) — скульптор, педагог, громад. діяч. Н. в с. Сухачівка (нині в межах м. Дніпропетровськ). Змалку почав ліпити й малювати. 1940 закінчив Дніпроп. худож. уч-ще, в якому вчився разом з В.Бородаєм у класі проф. М.Погрібняка. Ще студентом працював декоратором у дніпроп. театрах, а з початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 — у Тернопільському театрі. 1943 був вивезений з дружиною на примусові роботи до Німеччини, працював в с. госп-ві. В таборі ДП у Регенсбурзі допомагав як сценограф у постановці вистав; як скульптор став чл. укр. спілки образотворчого мистецтва, брав участь у виставках 1947 і 1948. Оформляв обкладинки до книжок А.Кащенка, М.Старицького та ін. 1949—63 мешкав у Буенос-Айресі (Аргентина): працював вантажником, модельником на ф-ці кришталю та на ін. роботах, не переставав ліпити. Його улюбленим матеріалом була обпалена глина (теракота). Став відомим в Аргентині під псевд. Педро Енко. Його мініатюри на теми з місц. життя («Продавець риби», «Гаучо», «Музикант», «Гірські мотиви Аргентини», «Гаучо смакують мату», «В степах Аргентини» та ін.) набули значної популярності. 1961 Вільний ун-т гуманізму обрав К. своїм почесним чл., а 1963, напередодні виїзду К. до США, влаштував прощальну виставку його творів. До США К. виїхав на запрошення П.Мегика викладати скульптуру і кераміку в худож. студії у Філадельфії (шт. Пенсільванія); там митці обрали його чл. контрольної комісії управи Об-ня митців українців в Америці. Він щедро дарував свої статуетки (теракоту, бронзу, дерево) колегії св. Андрія (Вінніпег; Канада), капелі бандуристів Г.Китастого, Українському католицькому університетові в Римі, своїм друзям. Захопившись порцеляною, протягом 1970—75 створив більше 50 вишуканих фігурок («Подарунок», «Мелодія», «Перепочинок», «В далеку дорогу» та ін.). Найвизначніші твори К. — пам’ятники митрополитові В.Липківському та кн. Ользі на укр. цвинтарі св. Андрія в Бавнд-Бруку (шт. Нью-Джерсі, неподалік Нью-Йорка). Чимало творів К. присвятив козац. тематиці («Давніми шляхами», «З походу», «Степовики», «Побратими», «Несхитний», «Тарас Бульба», «Або волю здобути, або вдома не бути» та ін.), сценкам з нар. побуту («До бабусі по науку», «Таємниця двох», «Замріяні», «Подружилися», «Чари сопілки» та ін.), темі голодомору 1932—1933 років в УСРР («За хлібом», «В невідоме», «Забрали все», «Колосків шукачі», «Голодом змучені», «У розпачі» та ін.). К. — автор понад 7 тис. творів; більшість з них експонувалася на виставках у містах Аргентини і США. Тричі він привозив свої твори в Україну (1996, 1998, 2000) і всі передавав укр. музеям (Музею історії Києва, Держ. музею літератури, музеям Т.Г. Шевченка в Києві і Каневі, Нац. музею образотворчого мист-ва, Музею гетьманства, Дніпроп. музею ім. Д.Яворницького). 2005 Музей гетьманства отримав від К. бронзове погруддя гетьмана І.Мазепи. Нині К. живе в м. Лоренсвілл (на сх. США). 28 трав. 1987 нагороджений Почесною грамотою Посольства України в США за особистий внесок у зміцнення зв’язків між Україною і США. В.Михайлюк присвятив К. свій вірш «Українському Роденові».

Література ред.

  • Коваленко Л. Майстер духа. «Свобода», 1966, 8 берез.;
  • Калинич Л. Скульптор Петро Капшученко. Там само, 1973, 20 січ.; Книга творчості українських митців поза батьківщиною. Філадельфія, 1981;
  • Дмитрів-Зарудський І. Виставка скульптур П.Капшученка. «Свобода», 1982, 5 листоп.;
  • Кейван І. Нариси з історії української культури, кн. 3: Українське образотворче мистецтво. Едмонтон, 1984; В.Г. Ще один великий невтомний українець. «Вісті з України», 1995, 19–25 жовт.; Персональна виставка скульптора Петра Капшученка. К., 1996;
  • Стешенкова Т. Дарунок рідній Україні. «ЛУ», 1996, 15 серп.;
  • Царинник Г. Вшанували скульптора П.Капшученка. «Свобода», 1997, 1 лип.;
  • Глембоцька А. Відчути рідну землю всім своїм єством. «Наука і суспільство», К., 1998, № 7/8;
  • Скорупська Б. Третя виставка Петра Капшученка. «Свобода», 2000, 14 лип.; Український аргентинець Петро Капшученко. «Україна і світ сьогодні», 2000, 5–11 серп.;
  • Фесенко Л. Скульптор Петро Капшученко подарував Україні твори, про які мріють американські музеї. «Хрещатик», 2000, 3 серп.;
  • Блюміна І. Петро Капшученко – визнання у світі й на батьківщині. «Вітчизна», 2001, № 1/2;
  • Федорук О. Пластика Петра Капшученка. К., 2004.

Джерела ред.

Автор: Г.П. Герасимова.; url: http://history.org.ua/?termin=Kapshuchenko_P; том: 4

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія_історії_України/Статті/КАПШУЧЕНКО_Петро_Савич&oldid=36342550