Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДНІПРОПЕТРОВСЬК

ДНІПРОПЕТРОВСЬК (1787—1797, 1802—1926 — Катеринослав, 1797—1802 — Новоросійськ) — місто обласного підпорядкування, центр Дніпропетровської області. Розташов. на обох берегах Дніпра. Залізничний вузол, аеропорт, річковий порт. 1065 тис. жителів (2001).

Тер. Д. була заселена ще за часів палеоліту. Місто бере свій початок від фортеці Кодак (Старий Кодак), побудованої 1635. У письмових джерелах згадується під 1776. У 80-х рр. 18 ст. царський уряд перетворив комплекс козац. поселень на м. Катеринослав (названий на честь імп. Катерини II) з розташуванням тут — навпроти козац. поселення Половиця (між Старим та Новим Кодаком) — центру адміністрації Катеринославського намісництва. Офіц. заснування міста на Дніпрі відбулося 9 трав. 1787. У проєктуванні й буд-ві брали участь архітектори А.Захаров, І.Старов, В.Стасов. 1797—1802 місто носило назву Новоросійськ і було центром одноіменної губернії. Від 1802 — Катеринослав — центр Катеринославської губернії. Відкриття 1873 Катерининської (нині Придніпровської) залізниці перетворило Катеринослав на центр чорної металургії. До кін. 19 ст. в місті було 69 з-дів і ф-к, налічувалося бл. 113 тис. жителів.

У період революції 1905—1907, в жовт. 1905, в Катеринославі виникло перше в Наддніпрянській Україні культ.-освіт. т-во «Просвіта» (див. Просвіти). В його роботі брали участь Д.Яворницький, В.Біднов, Д.Дорошенко. Владу Української Центральної Ради в Катеринославі проголошено в листоп. (жовт.) 1917. В ході громадянської війни в Україні 1917—1921 політ. влада в місті не раз змінювалася, востаннє — 30 груд. 1919, коли містом оволоділи війська Червоної армії (див. Радянська армія). 20 берез. 1926 Катеринослав перейм. на Д. на честь Г.Петровського. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації від 25 серп. 1941 до 25 жовт. 1943 знищено 35 тис. місц. жителів і 25 тис. військовополонених.

Нині Д. — один із пром. центрів України. Провідна роль у пром-сті міста належить металургійній, машинобудівній, ракетно-космічній галузям.

У Д. народилися: академіки АН СРСР і АН УРСР В.Каргін, П.Ширшов, О.Бродський, В.Корецький, нар. худож. СРСР В.Бородай, двічі Герой Рад. Союзу А.Брощук, О.Федоров.

Архіт. пам’ятки: Спасо-Преображенський собор (1830—35, архіт. А.Захаров), палац кн. Г.Потьомкіна (нині Палац к-ри студентів, архіт. І.Старов).

Література

Днепропетровск: Архитектурно-исторический очерк. К., 1985;

Яворницкий Д.И. История города Екатеринослава. Днепропетровск, 1996;
Мицик Ю.А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини. XV–XVIII ст. Дніпропетровськ, 1997; Дніпропетровськ: віхи історії. Дніпропетровськ, 2001.

Джерела

Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: О.Г. Бажан.; url: http://history.org.ua/?termin=Dnipropetrovsk; том: 2