Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГОЛОСІЇВСЬКА ПУСТИНЬ

ГОЛОСІЇВСЬКА ПУСТИНЬ

(від 1852 – Свято-Покровська Голосіївська пустинь) – чол. монастир. Засновано 1631 як пустинь (невеликий монастир у відлюдній місцевості) на лаврському хуторі, за 8 верст від Києва (нині в межах міста) митрополитом Київським П.Могилою, який був за посадою одночасно й архімандритом Києво-Печерської лаври. Збудовано дерев’яну церкву на честь священномученика Іоанна Сучавського, будинок для митрополита, розбито липовий гай і сад. 1786–93 Г.п. перебувала у віданні останнього виборного архімандрита Києво-Печерської лаври Зосими Валькевича (див. Валькевичі), який жив тут до смерті. 1793 знову була приписана до Лаври. Після секуляризації церк. земель пустинь дещо занепала, але продовжувала розбудовуватися. Два кам’яних храми побудував тут митрополит Київський Філарет (Амфітеатров) – Покрова Божої Матері з бічними вівтарями: священномученика Іоанна Сучавського та Трьохсвятительським (1846, архіт. П.Спарро) і пізніше – кам’яний домовий храм на честь св. Іоанна Багатостраждального Печерського. Із Китаївської пустині перенесено дерев’яну церкву (освячена 1831 на честь Іоанна Сучавського, 1852 перейм. на честь ікони Богородиці «Живоносне джерело»). Остання значна споруда ансамблю – гол. цегляна церква на честь ікони Богородиці «Живоносне джерело» – у формах моск.-ярославської арх-ри 16–17 ст. (1910–12, архіт. Є.Єрмаков). У Г.п. поховано преподобних Парфенія Київського (у миру – П.Краснопевцев; 1855) та Олексія Голосіївського (у миру – В.Шепелєв, 11 берез. 1917). Постановою президії Київ. окружного виконкому 19 лип. 1927 пустинь ліквідовано. 1950–60 усі споруди, крім митрополичого будинку, розібрано. 1991 пустинь повернуто церк. громаді. 7 берез. 1993 Синод УПЦ (МП) благословив відкрити чол. монастир Свято-Покровська Голосіївська пустинь. 1997–98 розроблено проєкт відновлення ансамблю.


Джерела ред.

Автор: С.І. Білокінь.; url: http://history.org.ua/?termin=Golosiivska_pustyn; том: 2