Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Вінницька область
ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
– адм.- тер. одиниця в складі України. Утворена 27 лют. 1932. Розташов. у центр. ч. Правобережної України. Межує на пд. зх. із Молдовою, на зх. – з Чернівецькою областю та Хмельницькою областю, на пн. – з Житомирською областю, на сх. – з Київською областю, Черкаською областю, Кіровоградською областю, на пд. – з Одеською областю. в.о. – єдиний регіон, що межує з такою великою кількістю суб’єктів (7 областей і 1 д-ва). Тер. – 26,5 тис. км 2 (4,4 % від тер. України).
За станом на 5 груд. 2001 чисельність нас. – 1771,8 тис. осіб (міське – 46 %, сільс. – 54 %). Центр – м. Вінниця. В області – 27 р-нів, 17 міст, 30 с-щ міськ. типу, 662 сільради, 1466 сільс. населених пунктів. Нац. склад нас. – українці (90 %), росіяни (6 %), поляки та ін. національності (4 %). Для міст Вінниця, Жмеринка, Могилів-Подільський характерний більший відсоток неукр. нас. Статус історичних населених місць мають: міста Вінниця, Бар, Бершадь, Гайсин, Жмеринка, Іллінці, Могилів-Подільський, Немирів, Погребище, Тульчин, Хмільник, Шаргород, Ямпіль, с-ща міськ. типу Браїлів, Брацлав, Вороновиця, Дашів, Копайгород, Муровані Курилівці, Оратів, Ситківці, Тиврів, Томашпіль, Чечельник.
За характером рельєфу в.о. – хвиляста рівнина, порізана долинами річок, ярами, балками. На пн. сх. відроги Придніпровської височини (322 м), на пд. зх. – відроги Подільської височини (362 м). Клімат помірно континентальний, для нього характерні тривале нежарке літо з достатньою кількістю вологи й коротка зима. На тер. області – 204 річки довжиною понад 10 км кожна, що належать до бас. Пд. Бугу, Дністра та Дніпра. Тут виявлено найбільші в Україні поклади каоліну (білої глини), багато нерудних корисних копалин.
Тер. в.о. почала заселятися в добу палеоліту. Протягом 1 тис. н. е. сучасна Вінниччина була густо заселена землеробськими слов’ян. племенами (див. Слов’яни давні). В 10–12 ст. входила до складу Київської Русі, з поч. 13 – до Галицько-Волинського князівства. 1362 увійшла до Великого князівства Литовського. За Люблінською унією 1569 тер. відійшла до Корони Польської. Нас. брало активну участь у Наливайка повстанні 1594–1596, в національній революції 1648–1676. 1648–67 на тер. області існував Вінницький полк. За Андрусівським договором ( 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0перемир’ям 1667 знову повернулася до складу Польщі, але нас. не припиняло боротьби – брало участь у повстанні С.Палія 1702– 04, гайдамацькому русі 30–60-х рр. 18 ст. За 2-м поділом Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) у складі Правобереж. України приєднана до Російської імперії. 1793–96 входила до Брацлавського намісництва, з 1797 тер. області ввійшла до складу Подільської губернії, а пн.-сх. її ч. – до Київської губернії. В 20-х рр. 19 ст. м. Тульчин – один із центрів Пд. т-ва декабристів (див. Декабристів рух). 1923 на тер. в.о. існували Вінницька, Тульчинська, Гайсинська, Могилівська округи, 1925 їх чисельність скоротилася до 3-х (Вінницька, Могилів-Подільська, Тульчинська). 1932 утворено в.о. у складі 69 р-нів. На 1935 в області налічувалося 4 округи (Кам’янець-Подільська, Могилів-Подільська, Проскурівська, Шепетівська) та 74 р-ни. Кількість р-нів не раз змінювалася (1938 – 42, 1946 – 44, 1960 – 32, 1965 – 19, 1979 – 25, від 1990 – 27).
Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941– 1945 на окупованій гітлерівцями тер. області (лип. 1941 – 27 берез. 1944) діяли бл. 50 підпільних орг-цій. Поблизу Вінниці протягом груд. 1941 – лип. 1942 була споруджена ставка А.Гітлера «Вервольф».
В.о. – один з найважливіших с.-г. регіонів України, спеціалізацією госп-ва є вир-во зернових, цукрових буряків та продукції тваринництва. Провідні галузі пром-сті – маш.-буд., легка, харчова.
Із Вінниччиною пов’язані життя і діяльність історика, археографа, етнографа і археолога В.Антоновича, поетів С.Руданського і В.Свідзинського, письменника М.Коцюбинського, поета і правозахисника В.Стуса, композиторів М.Леонтовича і П.Ніщинського.
Осн. істор. пам’ятки – Домініканський (1624) та Єзуїтський монастирі (1760), Свято-Миколаївська церква (1764, всі у Вінниці), печерний храм та Покровський монастир (17 ст., обидва у с. Буша Ямпільського р-ну), Миколаївський собор (1754, Могилів-Подільський), Скельний монастир (11–19 ст., с. Лядова Могилів-Подільського р-ну), палац (1757, Тульчин), Миколаївський монастир (18–19 ст., Шаргород), музей-садиба М.Пирогова (Вінниця).
Література
ред.- Сіцінський Є. Нариси з історії Поділля, ч. 1. Вінниця, 1927;
- Бурдейний П.А., Рубін М.Б. Вінницька область. К., 1967; ІМіС УРСР. Вінницька область. К., 1972; Все про Україну. К., 1998.
Джерела
ред.- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: Я.В. Верменич.; url: http://history.org.ua/?termin=Vinnytska_oblast; том: 1