Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Військові наради по боротьбі з бандитизмом
ВІЙСЬКОВІ НАРАДИ ПО БОРОТЬБІ З БАНДИТИЗМОМ
– надзвичайні органи рад. влади, ств. нею на заключному етапі громадянської війни в Україні 1917– 1921 для безпосереднього керування боротьбою з повстанським рухом (див. Повстанський рух в Україні 1918–1922). Були ств. згідно з постановою ЦК КП(б)У в січ. 1921. Вищою інстанцією була Постійна нарада при Раднаркомі України, де головував спочатку М.Фрунзе, а потім – Х.Раковський. До її складу входили кер. або представники вищих рад., парт., військ. та спец. органів влади.
Постійній нараді підпорядковувалися губернські воєн. наради, останнім – повітові. Їхній особовий склад визначався за принципами формування Постійної наради.
У систему нарад входили також низові надзвичайні й виконавчі органи влади – польові штаби, бойові дільниці, різні трійки, інститут уповноважених.
Конкретними завданнями цих нарад були також: контроль за проведенням засіву всіх посівних площ і за виконанням продрозверстки та продовольчого податку, розшук і арешт повстанців і дезертирів РСЧА, роззброєння цивільного нас., створення комітетів незаможних селян, більшовизація місц. органів влади і «знищення куркулів як економічної сили».
Своє існування припинили, ймовірно, в серед. 1920-х рр.
Література
ред.- Кучер О.О. Про діяльність Постійних нарад по боротьбі з бандитизмом. «Питання історії народів СРСР», 1971, вип. 12;
- Яковлева Л.В. Діяльність Постійної наради при РНК по боротьбі з бандитизмом у 1923– 1924 рр. «УІЖ», 1991, № 8;
- Архієрейський Д.В. З історії репресій проти українського селянства в 20-ті роки (За матеріалами воєнних нарад). «Бористен», 1997, № 4–6.
Джерела
ред.- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: О.І. Ганжа.; url: http://history.org.ua/?termin=Vijskovi_narady; том: 1