Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Вишгород (археологічна пам’ятка)

ВИШГОРОД (археологічна пам’ятка)

археологічна пам’ятка – давньоруське місто на тер. сучасного м. Вишгород. Пам’ятка розташов. на березі Київ. водосховища на Дніпрі. Місто вперше згадується в «Повісті временних літ» під 946 як резиденція вел. кн. Ольги – «Ольжин град», і бл. серед. 10 ст. у тв. Константина VII Багрянородного «Про управління імперією». За археол. джерелами, городище – укріплений дитинець міста, виникло не раніше 10 ст. Давній в. служив «приступною» до Києва, де сиділи сини великих князів або ін. претенденти на київ. престол. в. певний час виконував роль заміськ. резиденції вел. київ. князів, тут у лют. 1054 помер Ярослав Мудрий.

Значний екон. розвиток міста підтверджують знахідки в т. зв. кварталі металургів і майстерень склоробного, ювелірного, ковальського та гончарного вир-в. З містом пов’язане пошанування перших рус. святих Бориса і Гліба – синів київ. кн. Володимира Святославича. Вони були поховані 1015 (Борис) і 1020 (Гліб) в дерев’яній церкві св. Василія, канонізовані правосл. церквою бл. 1072 і перенесені 1115 в мурований храм. Після монголо-татарської навали 1240 в. не загинув: на дитинці знайдені матеріали 14–15 ст. В 15 ст. існував Вишгородський прикоморок. Занепад міста можна пов’язати з нападами на Київщину крим. хана Менглі-Гірея після 1482. Відновлення «пустого неоселеного» городища як замку і м-ка відбулося 1607 після його передачі в оренду київ. хорунжому Гаврилі Гойському. 1662 в. було зруйновано. Наприкінці 17 ст. В. відновлюється як село у володінні Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря.

Наук. дослідження міста почалися 1934. 1935 дитинець пл. бл. 9 га оголошено заповідною зоною, 1991 складено історико-архіт. опорний план міста з охоронною зоною окольного міста.

Література ред.

  • Довженок в.Й. Вишгород. В кн.: Археологія Української РСР, т. 3. К., 1975.

Джерела ред.

Автор: Р.С. Орлов.; url: http://history.org.ua/?termin=Vyshhorod_davnoruske_mst; том: 1