Віконт Четвінд

Віконт Четвінд (англ. - Viscount Chetwynd) – аристократичний титул в перстві Ірландії.

Гасло віконтів Четвінд ред.

Probitas Verus Honos – «Чесність – це істинна честь» (лат.)

Історія віконтів Четвінд ред.

Титул віконтів Четвінд з Берхевейна, що в графстві Керрі в перстві Ірландії був створений в 1717 році для Волтера Четвінда і для нащадків чоловічої статі його батька Джона Четвінда. Крім того, він отримав титул барона Ретдаун, що в графстві Дублін. Він був старшим сином Джона Четвінда з Інджестра та його дружини Люсі Роан - дочки Роберта Роуна з Таллесворта, Чалдон, графство Суррей, і був охрещений 3 червня 1678 року. У 1693 році він успадкував маєтки Інжестр після смерті свого двоюрідного брата Волтера Четвінда (1633 – 1693). Він здобув освіту у Вестмінстерській школі, де вчився в 1692 - 1696 роках і вступив до Крайст-Черч, Оксфорд 28 травня 1696 року у віці 18 років. 27 травня 1703 року він одружився з Мері Берклі – дочкою Джона Берклі – IV віконта Фіцхардінга. Волтер Четвінд був обраний депутатом Палати громад парламенту і представляв Стаффорд в 1702 – 1734 роках. Належав до партії вігів (лібералів). Був послом в Турині. Волтер Четвінд помер 21 лютого 1736 року. У нього та його дружини не було дітей, тому його титул і маєтки перейшли до його брата Джона.

Титул успадкував його молодший брат, що став ІІ віконтом Четвінд. Джон Четвінд був другим сином Джона Четвінда з Інджестра та його дружини Люсі Роан - дочки Роберта Роуна з маєтку Толхерст, графство Суррей. У 1699 році він був секретарем герцога Манчестера в Парижі до 1701 року. Він був секретарем герцога Ланкастер з 1702 по 1718 рік. Він був секретарем в Турині з 1703 по 1706 рік, коли він став британським послом у Савої до 1713 року. Він був депутатом парламенту від Сент-Мауза, Скокбрідж та від Стаффорда в 1738 – 1747 роках. Отримав посаду лорда торгівлі в 1714 році. Був послом у Мадриді для укладення договору. Знову був обраний депутатом парламенту від Стокбріджа в 1722 році. У 1728 році він втратив посаду лорда торгівлі і в 1734 році вирішив більше не балотуватися в парламент. Він був верховним стюардом Стаффорда з 1736 року і був знову обраний депутатом парламенту від Стаффорда на додаткових виборах 31 січня 1738 року. Був депутатом парламенту до 1747 року. Одружився в 1716 році і мав з дружиною 2 синів і 2 дочок. Помер 21 червня 1767 року.

Титул успадкував його молодший брат, що став ІІІ віконтом Четвінд. Він був депутатом парламенту від Стаффорда та Плімута. Отримав посаду майстра монетного двору і володів нею в 1745 – 1769 роках. Але родинний маєток Інжестр-Холл успадкувала дочка ІІ віконта Четвінд. Її син отримав титул барона Талбот. Титул успадкував син ІІІ віконта, що став IV віконтом Четвінд. Він був демутатом Палати громад парламенту і представляв Скокбридж. Його праправнук – VIII віконт Четвінд під час Першої світової війни обіймав посаду керуючого директора Національної фабрики набоїв у Чилвеллі в Ноттінгемширі. Отримав нагороди в 1917 році.

На сьогодні титулом володіє його правнук, що став ХІ віконтом Четвінд. Він успадкував титул від свого батька в 2015 році.

Віконти Четвінд (1717) ред.

Волтер Четвінд (1678 – 1736) – І віконт Четвінд
Джон Четвінд (бл. 1680 – 1767) – ІІ віконт Четвінд
Вільям Річард Четвінд (1684 – 1770) – ІІІ віконт Четвінд
Вільям Четвінд (1721 – 1791) – IV віконт Четвінд
Річард Четвінд (1757 – 1821) – V віконт Четвінд
Річард Волтер Четвінд (1800 – 1879) – VI віконт Четвінд
Річард Волтер Четвінд (1823 – 1911) – VII віконт Четвінд
Годфрі Джон Бойл Четвінд (1863 – 1936) – VIII віконт Четвінд
Адам Дункан Четвінд (1904 – 1965) – IX віконт Четвінд
Адам Річард Джон Кассон Четвінд (1935 – 2015) – X віконт Четвінд
Адам Дуглас Четвінд (1969 р. н.) – XI віконт Четвінд

Спадкоємцем титулу є старший син теперішнього власника титулу його ясновельможність Коннор Адам Четвінд (2001 р. н.)

Джерела ред.

Hesilrige, Arthur G. M. (1921). Debrett's Peerage and Titles of courtesy. 160A, Fleet street, London, UK: Dean & Son. p. 198.
Kidd, Charles, Williamson, David (editors). Debrett's Peerage and Baronetage (1990 edition). New York: St Martin's Press, 1990.
Staffordshire Historical Collections, Volume 4 (1883) pp 1–20 from British History Online

Leigh Rayment's Peerage Pages.