Вів'єн Редінг
Вів'єн Редінг (люксемб. Viviane Reding; нар. 27 квітня 1951, Еш-сюр-Альзетт, Люксембург) — люксембурзька політична діячка, колишній Єврокомісар з питань юстиції, фундаментальних прав та громадянства. Як професійна журналістка зробила професійну кар'єру в провідній газеті Люксембургу «Luxemburger Wort», ще раніше здобула докторський ступінь з гуманітарних наук в паризькому університеті Сорбонна. З 1986 до 1998 року була Головою Люксембурзької спілки журналістів. 27 листопада 2009 року її кандидатуру висунуто до складу другої Комісії Баррозу і затверджено на посаді заступника Голови та Єврокомісара з питань правосуддя, фундаментальних прав і громадянства. Прийнята в члени Європейської народної партії.[2][3]
| Вів'єн Редінг Viviane Reding | |
|---|---|
| люксемб. Viviane Reding | |
_01.jpg) Viviane Reding | |
| Депутат Європейського парламенту від Люксембургу | |
| 1 липня 2014 — 1 вересня 2018 | |
| Президент | Жан-Клод Юнкер |
 Єврокомісар з питань юстиції, фундаментальних прав та громадянства | |
| 9 лютого 2010 — 1 липня 2014 | |
| Президент | Жозе Баррозу |
| Попередник | Жак Барро (правосуддя, свобода і безпека) |
| Наступник | Йоганнес Ган (в. о.) |
| Єврокомісар у справах інформаційного суспільства та ЗМІ | |
| 22 листопада 2004 — 9 лютого 2010 | |
| Президент | Жозе Баррозу |
| Попередник |
Ян Фігель Оллі Рен (підприємництво та інформаційне суспільство) |
| Наступник |
Нелі Крус (цифрові технології) |
| Єврокомісар з питань освіти і культури | |
|
13 вересня 1999 — 21 листопада 2004 | |
| Попередник | Марселіно Ореха(культура) |
| Наступник |
Ян Фігель (освіта, навчання, культура і багатомовність) |
| Народилася |
27 квітня 1951 (72 роки) Еш-сюр-Альзетт, Люксембург[1] |
| Відома як | політична діячка, журналістка |
| Громадянство |
 Люксембург |
| Alma mater | Паризький університет і LHCEd |
| Політична партія | Християнсько-соціальна народна партія |
| Діти | троє |
| Професія | журналістка |
| Нагороди | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Політична діяльність ред.
Розпочала свою політичну кар'єру в 1979 році як депутат парламенту Люксембургу, займаючи такі посади:
- Голова соціального комітету
- Член правління Палати депутатів
- Член парламенту Бенілюксу
- Член Північноатлантичної Асамблеї (консультативної міжпарламентської організації НАТО), очолюючи групу християнських демократів/консерваторів.
Потім з 1989 по 1999 рік керувала делегацією ЄНП від Люксембургу в Європарламенті та була членом бюро групи.
У Європейському парламенті близько 3 років обіймала посаду голови Комітету з петицій та по 2 роки посаду заступника голови Соціального комітету і заступника голови Комітету з питань громадянських свобод і внутрішніх справ.
З 1981 по 1999 рік була мировим посередником територіальної громади міста Еш, в якому була головою Комітету культури з 1992 по 1999 рік.
У 1995—1999 роках була головою Християнсько-соціальної народної партії.
З 1999 по 2004 р. перебувала на посаді Єврокомісара з питань освіти, культури, молоді, ЗМІ та спорту, а в 2004 році стала Комісаром ЄС з інформаційного суспільства та ЗМІ. На цій посаді вона відрегулювала ціни на роумінг в ЄС у бік їхнього зниження.
Її удостоєно таких нагород та відзнак:
- 1992 рік: Георгіївський Хрест від владиКаталонії
- 2001 рік: Золота медаль Європейського фонду заслуг
- 2004 р.: Почесний доктор католицького університету Фу-дзень з Тайваню
- 2004 р.: Почесний доктор Генуезького університету
- 2004 рік: медаль Робера Шумана
- 2004 р.:Почесний доктор Туринського університету
- 2005 р.: Почесна медаль Gloria Artis з Польщі
- 2005 р.: кавалер французького ордену Почесного легіону
- 2007 р.: нагорода «Інтернет лиходій» від британської Асоціації постачальників інтернет-послуг
- 2007 р.:Deutscher Mittelstandspreis
- 2009 р.: Почесний доктор римо-католицького університету Священного Серця (Люксембург)
- 2010 р.: нагорода BeNeLux Europa
9 лютого 2010 р. її було перезатверджено на третій строк повноважень у Єврокомісії як заступника Голови та Єврокомісара з питань правосуддя, фундаментальних прав і громадянства.[4]
7 липня 2010 р. Редінг мала офіційну зустріч з генеральним секретарем Ради Європи Турбйорном Ягландом з метою розпочати спільні переговори про приєднання ЄС до Європейської конвенції з прав людини.[5] З цього приводу на неї перед Палацом Європи (місцеперебуванням Ради Європи) в Страсбурзі скоїв напад чоловік з психічними розладами[6]
11 липня 2011 р. Редінг висловила критику щодо повноважень, які здійснюються трьома основними кредитно-рейтинговими агентствами США, заявивши, що на порядку денному розгляд можливості розбиття цієї великої трійки.[7]
Розлучена, має трьох дітей.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ The International Who's Who of Women 2006 — Routledge, 2005. — ISBN 978-1-85743-325-8
- ↑ «Barroso gets new EU Commission team» [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.], BBC News, 25 November 2009. Retrieved 28 November 2009.
- ↑ «Barroso II: 13 EPP Commissioners receive key portfolios»[недоступне посилання з квітня 2019], European People's Party, 27 November 2009. Retrieved 28 November 2009.
- ↑ European Commission 2010—2014 confirmed [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.].
- ↑ European Commission and Council of Europe kick off joint talks on EU's accession to the Convention on Human Rights [Архівовано 25 лютого 2012 у Wayback Machine.], hrea.org.
- ↑ Viviane Reding agressée [Архівовано 9 серпня 2011 у Wayback Machine.], Les Dernières Nouvelles d'Alsace (фр.).
- ↑ EU criticizes role of US credit rating agencies. Deutsche Welle. 11 липня 2011. Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 5 вересня 2011.
Посилання ред.
- Офіційний сайт [Архівовано 5 грудня 2010 у Wayback Machine.]