Вусач-асемум чорний ребристий
| Вусач-асемум чорний ребристий | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Asemum striatum Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вусач-асемум чорний ребристий (лат. Asemum striatum, Linnaeus, 1758 = Asemum amputatum Casey, 1912 = Asemum amurense Kraatz, 1879 = Asemum amurense var. tomentosum Plavilstshikov = Asemum atrum Eschscholtz, 1830 = Asemum brevicorne Casey, 1912 = Asemum carolinum Casey, 1924 = Asemum costulatum Casey, 1912 = Asemum curtipenne Casey, 1912 = Asemum ebenum Casey, 1912 = Asemum fuscum Casey, 1912) — жук з родини вусачів.
Поширення ред.
За своєю хорологією A. striatum є транспалеарктичним видом у палеарктичному зоогеографічному комплексі. Ареал охоплює території від Європи до Далекого Сходу. Завезений до Північної Америки. В регіоні Українських Карпат вид зустрічається порівняно рідко, здебільшого в гірській місцевості, де приурочений до хвойних лісів.
Екологія ред.
Личинки розвиваються в деревині хвойних порід таких як смерека, ялиця, сосна.
Морфологія ред.
Імаго ред.
Розміри тіла A. striatum коливаються в межах 8-23 мм. Голова коротка, широка. Очі дрібно фасетовані слабо виїмчасті. Вусики короткі, їх 11-й членик з коротким загостреним придатком. Передньоспинка широко закруглена на боках. Надкрила чорного кольору, витягнуті, паралельносторонні, з трьома поздовжніми реберцями кожне, матові. Верх тіла в густій зморшкуватій поцяткованості. Загальне забарвлення – чорне.
Личинка ред.
У личинки відсутні вічка. Вусики 3-членикові; епістомальних щетинок – до 20. Темна пігментація гіпостомальних швів доходить до постмаксильних швів. Світла ґулярна смужка з припіднятими і затемненими краями доходить до переднього краю голови. Мандибули зсередини з 2 зігнутими кілями. Вентральний зубець довгий і гострий. Основна половина пронотуму з полем мікрошипів. Урогомфи на 9-му терґіті черевця зближені, їх м'ясисті основи, майже, стикаються.
Життєвий цикл ред.
Генерація 2-3-річна.
Література ред.
- Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
- Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
- Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
- Łomnicki M. Chrząszcze zebrane w górach Sołotwińskich // Sprawozdanie Komisyi Fizyjograficznej. – Kraków, 1880. – 14. – S. 3-12;
- Łomnicki M. Sprawozdanie z wycieczki entomologicznej w góry Stryjskie podjętej w r. 1880 // Sprawozdanie Komisyi Fizyjograficznej. – Kraków, 1882. – 16. – S. 240-254;
- Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
- Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.
Посилання ред.
- http://www.biolib.cz/en/taxon/id11024/ [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- http://www.cerambyx.uochb.cz/asemum.htm [Архівовано 4 вересня 2012 у WebCite]