Вулканічна дуга Лусона
Вулканічна дуга Лусона — це ланцюг вулканів, що простягається з півночі на південь через Лусонську протоку від Тайваню до Лусона. Назву «Вулканічна дуга Лусона» вперше запропонували Карл Бовін та ін.[1][2] для опису серії вулканів від міоцену до сучасності у субдукційній зоні на схід уздовж Манільської западини (приблизно 1200 км від Прибережного хребта на Тайвані на південь до південного Міндоро на Філіппінах). Частиною дуги є острови: Східне узбережжя Тайваню, Грін-Айленд, Тайвань, Острів Орхідеї (Ланьюй), Каотай-Рок, Мавудіс або Ямі, Мабудіс, Сіаян, Ітбаят, Діого, Батан, вулкан Ібухос (без назви), острів Сабтанг, Бабуян, Дідікас, острів Каміґуїн. На південі вона закінчується островом Лусон.[3] Були проведені геохімімічні дослідження ряду вулканів уздовж дуги. У межах дуги встановлено п'ять окремих геохімічних областей (Міндоро, Батаан, Північний Лусон, Бабуян і Тайвань). Геохімія сегментів підтвердила, що всі вулкани пов'язані з субдукцією (наприклад, сильні ніобієві аномалії та вапняно-лужні характеристики). Ізотопи та мікроелементи мають унікальні геохімічні характеристики на півночі. Геохімічні варіації на північ (сегмент Бабуян) були зумовлені субдукцією осадів, що утворилися внаслідок ерозії континентальної кори з Китаю та Тайваню.
| Вулканічна дуга Лусона | |
| Країна |
 Філіппіни |
|---|---|
Існує чітке збільшення ізотопного співвідношення стронцію з широтою на північ. Це підтверджує припущення про те, що варіації були зумовлені збільшенням компонента «земної кори» у субдукованих відкладеннях у міру наближення до континентальних блоків на півночі (Китай і Тайвань). Потужність осаду збільшувалася на північ уздовж западини.[4]
Детально вивчена геохімія і тектонічна обстановка південної Лусонської дуги.[5] Відповідно до геохімічних особливостей вважають, що континентальна кора (імовірно з осадових відкладень) відігравала важливу роль у коридорі Маколод[6] і сегментах Міндоро. Зіткнення земної кори відбулося на півдні між блоком кори Північний Палаван-Міндоро, і, можливо, контамінація осадів походить із цього регіону. Це підтверджує попередні дослідження ізотопів і мікроелементів на центральній дузі Лусон[7][8]
Подальшу роботу з дослідження північної частини дуги Лусон провели Dermott et al.[9] і виявили систематичні зміни у складі ізотопів із широтою не лише в лавах, проаналізованих вздовж 500 км ділянки дуги, а й у відкладах уздовж западини. Єдиним способом пояснити широтні коливання було зростаючий вплив на склад від надходжень теригенних відкладів до континентальних регіонів на півночі Китаю та Тайваню
У середньому міоцені, 16-15 млн. років, активність почалася на Тайвані. Вік вулканів острова Батан датується 9,36 млн років, тоді як на північ від Лусона вулканічні острови молодші 6,5 млн років.[10]
Примітки ред.
- ↑ Bowin, Carl; Lu, Richard S.; Lee, Chao-Shing; Schouten, Hans (1978). Plate Convergence and Accretion in Taiwan-Luzon Region. AAPG Bulletin. 62 (9): 1645—1572. doi:10.1306/C1EA5260-16C9-11D7-8645000102C1865D.
- ↑ DEFANT, Marc J.; Jacques, Dario; Maury, Rene C.; de Boer, Jelle; Joron, Jean-Louis (May 1989). Geochemistry and tectonic setting of the Luzon arc, Philippines. Geological Society of America Bulletin. 101 (5): 663—672. Bibcode:1989GSAB..101..663D. doi:10.1130/0016-7606(1989)101<0663:GATSOT>2.3.CO;2.
- ↑ The Times Atlas of the World, 1990, plate 19
- ↑ Defant, Marc J; Maury, RenéC; Joron, Jean-Louis; Feigenson, Mark D; Leterrier, Jacques; Bellon, Hervé; Jacques, Dario; Richard, Maryannick (November 1990). The geochemistry and tectonic setting of the northern section of the Luzon arc (The Philippines and Taiwan). Tectonophysics. 183 (1–4): 187—205. Bibcode:1990Tectp.183..187D. doi:10.1016/0040-1951(90)90416-6.
- ↑ Defant, M. J.; Maury, R. C.; Ripley, E. M.; Feigenson, M. D.; Jacques, D. (1 червня 1991). An Example of Island-Arc Petrogenesis: Geochemistry and Petrology of the Southern Luzon Arc, Philippines. Journal of Petrology. 32 (3): 455—500. doi:10.1093/petrology/32.3.455.
- ↑ Defant, Marc J.; De Boer, Jelle Z.; Dietmar, Oles (January 1988). The western Central Luzon volcanic arc, the Philippines: two arcs divided by rifting?. Tectonophysics. 145 (3–4): 305—317. Bibcode:1988Tectp.145..305D. doi:10.1016/0040-1951(88)90202-8.
- ↑ Knittel, Ulrich; Defant, Marc J. (January 1988). Sr isotopic and trace element variations in Oligocene to recent igneous rocks from the Philippine island arc: evidence for recent enrichment in the sub-Philippine mantle. Earth and Planetary Science Letters. 87 (1–2): 87—99. Bibcode:1988E&PSL..87...87K. doi:10.1016/0012-821X(88)90066-0.
- ↑ Knittel, Ulrich; Defant, Marc J.; Raczek, Ingrid (1988). Recent enrichment in the source region of arc magmas from Luzon island, Philippines: Sr and Nd isotopic evidence. Geology. 16 (1): 73—76. Bibcode:1988Geo....16...73K. doi:10.1130/0091-7613(1988)016<0073:REITSR>2.3.CO;2.
- ↑ McDermott, F.; Defant, M. J.; Hawkesworth, C. J.; Maury, R. C.; Joron, J. L. (January 1993). Isotope and trace element evidence for three component mixing in the genesis of the North Luzon arc lavas (Philippines). Contributions to Mineralogy and Petrology. 113 (1): 9—23. Bibcode:1993CoMP..113....9M. doi:10.1007/BF00320828.
- ↑ Polve, Mireille; Maury, Rene; Jego, Sebastien; Bellon, Jerve; Margoum, Ahmed; Yumul, Graciano; Payot, Betchaida; Tamayo, Rodolfo; Cotten, Joseph (2007). Temporal Geochemical Evolution of Neogene Magmatism in the Baguio Gold-Copper Mining District (Northern Luzon, Philippines). Resource Geology. 57 (2): 197—218. doi:10.1111/j.1751-3928.2007.00017.x.