Вулиця Шевченка (Ніжин)
Вулиця Шевченка — вулиця міста Ніжина; одна з головних транспортних артерій та найдовших вулиць міста. Пролягає від перетину вулиць Набережна та Воздвиженська до вулиці Прилуцька при примиканні вулиці Носівський шлях та провулка Урожайний.
Вулиця Шевченка Україна | |
---|---|
Населений пункт |
Чернігівська область Ніжинський район Ніжин |
Назва на честь | Шевченко Тарас Григорович |
Загальні відомості | |
Координати | 51°02′29″ пн. ш. 31°52′54″ сх. д. / 51.04138888891666426° пн. ш. 31.88166666669444638° сх. д.Координати: 51°02′29″ пн. ш. 31°52′54″ сх. д. / 51.04138888891666426° пн. ш. 31.88166666669444638° сх. д. |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | ↑71249 ·R (Чернігівська область, Ніжинський район, Ніжин) |
Мапа | |
Вулиця Шевченка у Вікісховищі |
До неї прилягають вулиці Гребінки, Гоголя, Овдіївська, Батюка, Богуна, Козача, Галатівська, 8 Березня, Кушакевичів, Ветеринарний провулок, Синяківська, Олександра Мацієвського, Об'їжджа, Захисників України, провулок Шкільний.
Історія ред.
Вулиця відома як Київський шлях з часів заснування Ніжина. Починалася від Київської брами і пролягала до Об'їзної вулиці. Після прокладання в 1868 році залізниці почала поступово забудовуватися в напрямку залізничної станції, яка тоді стояла посеред поля, за 4 км від міста, біля Прилуцького шляху. Ця частина вулиці деякий час називалася Вокзальною. За ділянкою між річкою Остер та залізничною лінією з 1887 року закріпилася назва Київська. 1894 року на пустирі на Київській вулиці було закладено Миколаївський парк (зараз парк Шевченка).
В 1895 році побудовано ремісниче училище (тепер технікум механізації с/г) (будинок № 10). У цьому будинку в сім'ї інспектора народилася Милиця Нечкіна.
1921 року вулиця отримала сучасну назву — на честь українського поета Тараса Шевченка. 1926 року в межах вулиць Гоголя, Карла Маркса, Богуна та Профінтерна було виділено площу Івана Франка.
У 1927 року було створено посольний пункт «Червоний Жовтень», потім був реорганізований на завод, з 1962 — «Ніжинський консервний комбінат» (будинок № 160), з 1974 року — виробниче об'єднання, що включає центральний завод (цехи консервні, засольний, квасильний, фабричний, тарний, жерстяно-баночний та інші) та філії (Вертієвська, Носівська, Лосинівська, Крутівська). Основна продукція: плодоовочеві консерви, сухі, солоні та квашені овочі, фруктові соки. Консервні та засолювальні цехи оснащені потоково-механізованими лініями[1].
1928 року було створено товариство вишивальниць, 1930 року — реорганізовано в артіль імені 8 Березня, а 1960 року — перетворено на «Ніжинську фабрику художніх виробів» (будинок № 47). У період 1960—1962 роки було споруджено одноповерхові виробничі приміщення загальною площею 859 м², після чого загальна площа будівель становила 1032 м². У 1989 році кількість працівниць становила 649 осіб, кількість швейно-вишивальних машин — 274. Асортимент фабрики: вишиті скатертини, рушники, серветки, жіночі блузи, сукні, постільна білизна та інше[2][3].
У 1930—1956 роках у будинку № 43 розміщувався «Ніжинський ветеринарний технікум». Готував переважно ветеринарних фельдшерів і частково — ветеринарних фармацевтів. В 1956 (за іншими даними 1957) з'єднався з Чернігівським зоотехнічним технікумом[4].
У 1936 році була створена артіль «Різнопром», з 1960 року — «Ніжинський завод гумових виробів» (будинок № 2). На заводі було три потоково-механізовані лінії з виробництва дитячих надувних кульок, було оновлено обладнання для виробництва формених та безформних гумотехнічних виробів[5]. У 1990-х років, після приватизації, припинив своє існування[6]. Нині на його місці 3-поверховий житловий будинок.
У двоповерховому будинку № 2 були розташовані технікуми — кооперативний радянського будівництва та права, бібліотечний. На вулиці також розташовані майстерні та гуртожитки технікуму механізації с/г (будинок № 43, до 1957 року — ветеринарний технікум), фабрика художніх виробів «Деснянка» (будинок № 47), школа № 2 (будинок № 56), міський та районний суд (будинок № 57А), пересувна механізована колона № 58 тресту «Чернігівводбуду» (будинок № 90), школа № 9 (будинок № 103), завод «Ніжинсільмаш» (будинок № 109), професійно-технічне училище № 2 та гуртожиток училища (будинок № 111, поряд — Пам'ятний знак працівникам заводу Ніжинсільмаш, які загинули на фронтах Німецько-радянської війни), гуртожиток заводу Прогрес (будинок № 130), Ніжинський консервний комбінат (будинок № 160), нафтобаза (будинок № 174), дитсадки, промтоварні магазини, універмаг «Прогрес».
Забудова ред.
Вулиця пролягає у південному напрямку — від річки Остер до залізничної лінії. Вулиця пов'язує центральну частину міста Ніжина з залізничним вокзалом, з північними (селище Космонавтів), південними («Заводська»), західними (Овдіївка, Ветхе) та східними периферійними частинами (районами) міста. Вулиця Шевченка з вулицями Батюка, Гоголя, Богуна, Овдіївською утворюють площу Івана Франка.
Парна та непарна сторони вулиці зайняті садибною (переважно), малоповерховою (2-поверхові будинки) та багатоповерховою (5-9-поверхові будинки) житловою забудовою, парком імені Тараса Шевченка, кінець вулиці — нежитловою забудовою (промислові підприємства). Початок вулиці (до прилагання вулиці Олександра Мацієвського) із бульваром посередині.
Установи:
- будинок № 2 — раніше «Ніжинський завод гумових виробів»
- будинок № 10 — Ніжинський агротехнічний інститут НУБіП
- будинок № 26 — Ніжинський професійний коледж НУБіП
- будинок № 47 — «Ніжинська фабрика художніх виробів „Деснянка“»
- будинок № 56 — школа № 2
- будинок № 57А — Ніжинський міський районний суд
- будинок № 103 — гімназія № 9
- будинок № 107 — Лікарняна амбулаторія сімейної медицини № 2
- будинок № 109 — «Ніжинсільмаш»
- будинок № 160 — «Ніжинський консервний завод»
Пам'ятники архітектури, історії, монументального мистецтва або науки та техніки:
- будинок № 1 — Народний дім (до 1950-х років) — втрачений об'єкт культурної спадщини
- будинок № 10 — Будинок Ніжинського технічного училища О. Ф. Кушакевича — історії місцевого значення
- перед будинком № 10 — Могила С. П. Мохового — історії місцевого значення
- перед будинком № 10 — Могила І. Л. Хайтовича — історії місцевого значення
- у дворі будинку № 10 — Трактор ВТЗ «Універсал» (У-2) — науки і техніки знову виявлений
- будинок № 12 — Літній міський театр (до 1942 року) — втрачений об'єкт культурної спадщини
- парк імені Тараса Шевченка — Пам'ятник Т. Г. Шевченку — монументального мистецтва місцевого значення
- будинок № 23 — Комплекс споруд Другої міської електростанції (машинний зал, підсобне приміщення, ремонтні майстерні) — три пам'ятники архітектури нововиявлених
- біля будинку № 109 — Пам'ятний знак працівникам заводу Ніжинсільмаш, які загинули на фронтах Німецько-радянської війни — історії місцевого значення
- сквер на перехресті вулиць Шевченка та 4-й мікрорайон — Пам'ятний знак на честь земляків воїнів-інтернаціоналістів — історії місцевого значення
- на березі озера біля перехрестя вулиць Шевченка та Об'їжджа — Пам'ятний знак на честь представників польської етнічної меншини на місці залишків історичного Католицького цвинтаря — історії знову виявлено
- біля будинку № 160 — Пам'ятник ніжинському огірку — монументального мистецтва знову виявлений
Примітки ред.
- ↑ Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, 1990, с. 518, НІЖИНСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ КОМБІНАТ.
- ↑ Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, 1990, с. 508, НІЖИНСЬКА ФАБРИКА ХУДОЖНІХ ВиРОБІВ.
- ↑ Деснянка
- ↑ Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, 1990, с. 513, НІЖИНСЬКИЙ ВЕТЕРИНАРНИЙ ТЕХНІКУМ.
- ↑ Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, 1990, с. 514, НІЖИНСЬКИЙ ЗАВОД ГУМОВИХ ВИРОБІВ.
- ↑ Ніжинський завод гумових виробів. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 17 квітня 2022.
Література ред.
- ШЕВЧЕНКА ВУЛИЦЯ // Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. — К. : УРЕ і м. М. П. Бажана, 1990. — С. 944-947.