Вулиця Олени Степанівни (Львів)
Вулиця Олени Степані́вни — вулиця у Залізничному районі міста Львова. Прямує від площі Князя Святослава до вулиці Залізничної, утворюючи перехрестя з вулицею Братів Міхновських. Прилучаються вулиці Щекавицька, Квітки-Основ'яненка та Марка Вовчка.
| Вулиця Олени Степані́вни Львів | |
|---|---|
.jpg) Кам'яниця (вул. О. Степані́вни, 35) | |
| Місцевість | Привокзальна |
| Район | Залізничний |
| Назва на честь | Олени Степані́вни |
| Колишні назви | |
| Кордецькоґо, Кордецького, Ленінградська | |
| польського періоду (польською) | Kordeckiego |
| радянського періоду (українською) | Кордецького, Ленінградська |
| радянського періоду (російською) | Кордецкого, Ленинградская |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 815 м |
| Координати початку | 49°50′32″ пн. ш. 24°00′32″ сх. д. / 49.8423611° пн. ш. 24.0091333° сх. д.Координати: 49°50′32″ пн. ш. 24°00′32″ сх. д. / 49.8423611° пн. ш. 24.0091333° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′34″ пн. ш. 23°59′52″ сх. д. / 49.8429694° пн. ш. 23.9980444° сх. д. |
| поштові індекси | 79016, 79018[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1, 4—7, 9—14, 12а, 12б, 14а, 16—18, 20, 21, 23, 24, 26, 28, 30—35, 33а, 33б, 42, 44, 46—52, 50а[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 31[3] |
| Навчальні заклади | Львівська українська гуманітарна гімназія імені Олени Степанів з поглибленим вивченням українознавства та англійської мови, Львівський дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 1 Львівської міської ради |
| Медичні заклади | Амбулаторія сімейної медицини |
| Поштові відділення |
ВПЗ № 16 (вул. Городоцька, 87) ВПЗ № 18 (вул. Городоцька, 151)[1] |
| Забудова | класицизм, сецесія, польський і радянський конструктивізм, промислова забудова[4] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r7512902 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Олени Степанівни у Вікісховищі | |
Історія ред.
Вулиця прокладена 1895 року — Кордецькоґо — на честь настоятеля монастиря в Ясній Горі, який обороняв його від шведських військ Августина Кордецького[pl].
Забудова ред.
В архітектурному ансамблі вулиці Олени Степані́вни переважають класицизм, віденська сецесія, польський конструктивізм 1930-х років та радянський конструктивізм 1960-х років, а також присутня промислова забудова 1960 — 1970-х років[4].
З непарного боку вулиці ред.
№ 11 — триповерхова кам'яниця (колишня адреса — вул. Кордецького, 11)[7]. У 2019 році дерев'яну браму будинку відреставрували, в межах програми співфінансування реставрації історичних дверей і брам між Львівською міською радою та мешканцями. Роботи проводив столяр-реставратор Андрій Пулик[8].
№ 13 — триповерхова кам'яниця початку XX століття (колишня адреса — вул. Кордецького, 13)[7]. 6 липня 1903 року у кам'яниці була урочисто відкрита та у листопаді того ж року посвячена загальноосвітня змішана школа імені Августина Кордецького[9]. У 1950-х роках — середня школа № 18 з російською мовою навчання, згодом — львівська спеціалізована середня загальноосвітня школа № 56 з поглибленим вивченням англійської мови. У 2003 році на базі школи створено Львівську українську гуманітарну гімназію імені Олени Степанів з поглибленим вивченням українознавства та англійської мови[9].
№ 19 — у міжвоєнний період тут був магазин емальованих виробів Фельденгарта (колишня адреса — вул. Кордецького, 19)[7]. Нині цієї адреси не існує.
№ 21 — триповерховий житловий будинок з мансардою (колишня адреса — вул. Кордецького, 21)[7]. Тут у міжвоєнний період тут містився Комісаріат державної поліції № 2[10].
№ 23 — у міжвоєнний період, у двоповерховому будинку Клементини Авдикович (колишня адреса — вул. Кордецького, 23)[7], містилася її власна «Парова фабрика цукорків і помадок “Фортуна нова”»[11]. Власниця будинку інвестувала кошти в капітальний ремонт приміщення та закупила найновіше, на той час, обладнання німецького виробництва. 1 листопада 1924 року «Фортуна нова» запрацювала. Її проєктна потужність — 5 тонн продукції щодня. У 1939 році на ній працювало 110 осіб. Фабрика мала декілька фірмових магазинів, зокрема, перший з них, відкрився на вул. Руській, 20. Радянська влада націоналізувала «Фортуну нову» й перетворила її у Львівську кондитерську фабрику № 3, яка згодом увійшла до складу «Світоча». Нині на місці фабрики «Фортуна нова» розташована житлова багатосекційна п'ятиповерхівка, збудована у 1970-х роках[12].
№ 31 — це був один із перших будинків на вулиці Кордецького (колишня адреса — вул. Кордецького, 31)[7], збудований 1901 року у стилі історизму з елементами класицизму, бароко та ренесансу за проєктом львівських будівничих Каспера Юліана Драневича та Станіслава Деца для родини полковника Юрія та Мальвіни Булгарин. По смерті чоловіка у 1913 році Мальвіна Булгарин продала віллу заможному залізничникові Каролю Кузняжу. Будинок був у власності Кузняжів до 1939 року, пізніше націоналізований радянською владою. У повоєнний час — відділення жіночої консультації поліклініки (пізніше комунальної 3-ї міської клінічної лікарні). Після переїзду персоналу медичного закладу до шпиталю на вулиці Раппопорта, вілла Кузняжа залишилася пусткою. Останніми роками будівля стояла у занедбаному стані з повністю знищеним та розграбованим внутрішнім та зовнішнім інтер'єром. На початку 2010-х років будинок перебував в оперативному управлінні комунальної 3-ї міської клінічної лікарні, а 2012 року «повернувся» у власність міста (рішення виконкому ЛМР від 6 квітня 2012 року № 241), того ж року переданий на баланс ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради»[13]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2812-м[3].
6 лютого 2015 року Львівська міська рада продала на аукціоні віллу Кузняжа разом з господарським будиночком за цією ж адресою. Відповідно, бюджет міста поповнився на 4185000 гривень[14], а у занедбаного будинку з'явився тепер новий власник. У 2018 році виконавчий комітет ЛМР надав містобудівні умови та обмеження на будівництво власникам будинку. До основних будівельних робіт за цією адресою входить реставрація та пристосування цього будинку під міні-готель та реконструкція з розширенням господарської будівлі за рахунок прибудови та надбудови. Станом, на листопад 2023 року поруч з пам'яткою збудовано декілька поверхів новобудови, а саму пам'ятку повністю відреставровано.
№ 33б — триповерховий наріжний з вулицею Братів Міхновських житловий будинок (колишня адреса — вул. Кордецького, 33б)[7]. Від 1950-х роках № 35 на першому поверсі містився магазин «Продукти», а нині — магазин господарських товарів «Все для дому».
№ 35а — триповерховий наріжний з вулицею Братів Міхновських житловий будинок. На першому поверсі будинку наприкінці вересня 2016 року, відповідно до програми «Львів-2020», відкрилася п'ятнадцята за рахунком, амбулаторія сімейної медицини у Львові, яка обслуговуватиме 13 000 мешканців Залізничного району[15][16].
Під № 39 у 1950-х роках містилася майстерня з ремонту взуття, а під № 41 за польських часів працювала друкарня тижневика «Неділя». Нині цих адрес не існує.
№ 45 — за Польщі за цією адресою розташовувалися електротехнічні майстерні АК «Контакт» (колишня адреса — вул. Кордецького, 45)[7], у 1950-х роках — підприємство «Завод вимірювальних приладів», наприкінці 1950-х роках на його місці збудовано корпуса Львівського телевізійного заводу (ЛТЗ). 1970 року, на базі ЛТЗ, створено виробниче об'єднання «Електрон». Нині у цих приміщеннях разом з «Електроном» міститься багато фірм[17], зокрема меблева фабрика «Стиль Життя», сервісний центр «Маркет-Львів»[18], гуртовий магазин ТМ «Електромайстер»[19], Центр здоров'я спини «Опора»[20].
№ 51 — двоповерховий будинок (колишня адреса — вул. Кордецького, 51)[21]. Тут у міжвоєнний період містилася фабрика хімічних виробів «О. Левицька і Спілка „Елеґант“»[11].
З парного боку вулиці ред.
№ 2 — двоповерховий наріжний з площею Князя Святослава житловий будинок (колишня адреса — вул. Кордецького, 2)[7]. Нині в будинку розташований головний офіс туристичного оператора «Галінтур»[22].
№ 6 — триповерховий житловий будинок (колишня адреса — вул. Кордецького, 4а)[7]. За польських часів тут містилися Перші польські заклади чищення й консервації жалюзів для магазинів[4].
№ 8 — в будинку (колишня адреса — вул. Кордецького, 6)[7] від березня 1912 року мешкав український та польський археолог, етнолог, мистецтвознавець, публіцист, консерватор пам'яток старовини у Львівському воєводстві Богдан Януш (1887—1930)[23]. За радянських часів будинок опинився на території військової частини № 2144 Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України. 1 окремий відділ Капітального будівництва Державної прикордонної служби планує на цій ділянці будівництво житлового комплексу із загальноосвітньою школою з британською системою освіти та програмою обміну учнів. Спортивний блок включає повний набір приміщень, у тому числі басейн[24].
№ 24 — триповерховий наріжний з вулицею Братів Міхновських житловий будинок (колишня адреса — вул. Кордецького, 24)[7]. Від радянських часів й до 2018 року на першому поверсі будинку містилося відділення «Ощадбанку» № 6319/025[25].
№ 40 — двоповерхова офісна будівля. Тут містяться магазин «Бісер»[26], кафе-бар «Кают-компанія».
№ 42, 44, 46 — двоповерхові житлові будинки.
№ 48а — двоповерхова будівля, в якій міститься дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 1 Львівської міської ради[27].
№ 50 — триповерховий житловий будинок. На першому поверсі, за радянських часів розташовувався овочевий магазин, нині це приміщення займають: аптека, крамниця та бар «Для тебе».
№ 52 — триповерхова будівля, у якій від 1950-х роках розташовувався відомчий гуртожиток ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», розрахований на 240 мешканців. Ухвалою ЛМР № 617 від 1 березня 2007 року мала відбутися передача об'єкту на баланс міста, але цього не відбулося. Передача будівлі на баланс ЛМР перенесена на 2016—2017 роках[28]. 4 вересня 2020 року гуртожиток переданий у власність територіальної громади м. Львова від приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод»[29].
Примітки ред.
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 25 липня 2023.
- ↑ а б Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ а б в 1243 вулиці Львова, 2009, с. 404.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 60.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 93.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Краківське передмістя, 2011, с. 276.
- ↑ Ганна Пищула (29 травня 2019). Відновлено дерев'яну браму в будинку на вул. О. Степанівни, 11: вартість робіт 58,4 тис. грн. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ а б Історія Львівської української гуманітарної гімназії імені Олени Степанів з поглибленим вивченням українознавства та англійської мови. lugos.lviv.sch.in.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 16.
- ↑ а б Голубець М. Львів: провідник, 1925, с. з рекламою.
- ↑ Ігор Чорновол (12 квітня 2016). Перша українська фабрика цукерків «Фортуна нова» і Митрополит Андрей Шептицький. risu.org.ua. Релігійно-інформаційна служба України. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 25 червня 2021.
- ↑ Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. О. Степанівни, 31 — колишній житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 28 серпня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Будинок колишньої жіночої консультації на вул. Олени Степанівни продали за 181 тисячу доларів. varianty.lviv.ua. Варіанти. 6 лютого 2015. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Олександр Мазуренко (20 вересня 2016). На вул. О. Степанівни, 35А запрацювала нова амбулаторія сімейної медицини. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Олександр Мазуренко (28 вересня 2016). Нова амбулаторія сімейної медицини працює відтепер на вулиці Олени Степанівни, 35. samopomich.lviv.ua. Об'єднання «Самопоміч». Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Офісний бізнес-центр за адресою м. Львів, вул. О. Степанівни, 45. flc.electron.ua. Електрон-Лізинг. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Сервісний центр «Маркет-Львів». qimpo.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 25 червня 2021.
- ↑ Магазини «Електромайстер». emaster.com.ua. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 25 червня 2021.
- ↑ Офіційний сайт центру здоров'я спини «Опора». opora-center.com.ua. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 25 червня 2021.
- ↑ Краківське передмістя, 2011, с. 277.
- ↑ Офіційний сайт туроператора «Галінтур». opora-center.com.ua. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 25 червня 2021.
- ↑ Булик Н. М. Життя і діяльність Богдана Януша в контексті інтелектуального середовища Галичини // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2014. — Вип. 18. — С. 442—468.
- ↑ Протокол Засідання № 8 архітектурно-містобудівної ради управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради 22 жовтня 2015 року м. Львів. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Ощадбанк — Львів 2017 — адреси, телефони та графік роботи відділень. finsee.com. Фінсі Маркетинг. Архів оригіналу за 31 березня 2023. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Моя фірма «Бісер». biserlviv.com.ua. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Залізничний район м. Львова. ДНЗ № 1. lviv1.lvivedu.com. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Інформація про забезпечення вжиття центральними органами виконавчої влади, на балансі яких перебувають гуртожитки, заходів з прискорення передачі гуртожитків, на які поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» у власність територіальних громад (станом на 1 листопада 2015). mtu.gov.ua. Міністерство інфраструктури України. Процитовано 6 січня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Ухвала Львівської міської ради № 6522 від 4 вересня 2020 року «Про надання згоди на передачу відомчого гуртожитку на вул. Олени Степанівни, 52-а у власність територіальної громади м. Львова від ПрАТ „Львівський локомотиворемонтний завод“». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
Джерела ред.
- Бірюльов Ю. Драневич Каспер Юліан // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 150. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- Голубець М. Львів: провідник. — Львів : Червона калина, 1925. — 179 с.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 93. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Олени Степанівни вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 403—404. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 60, 83, 84, 109. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 355, 358—360. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Центр Європи, 2011. — С. 276—277. — ISBN 978-966-7022-93-8.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — S. 16. (пол.)
Посилання ред.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Вулиця Олени Степанівни (Львів) |
- Проєкт «Вулиці Львова»: Олени Степанівни. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 6 січня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Оксана Лабойко (12 січня 2015). За два роки мародери розікрали інтер'єр палацу на вул. Олени Степанівни. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 6 січня 2022.
- Наталія Середюк (7 травня 2015). У Львові на два місяці перекриють частину вул. Олени Степанівни. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
- У пам'ятці архітектури на Степанівни хочуть зробити міні-готель. 032.ua. 15 листопада 2018. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 6 січня 2022.