Вулиця Віктора Косенка
Вулиця Віктора Косенка — вулиця у Корольовському районі міста Житомира.
Вулиця Віктора Косенка Україна | |
|---|---|
 Вулиця Косенка перед перетином з Новим бульваром | |
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Старе місто — Петровська Гора |
| Район | Корольовський |
| Історичні відомості | |
| Назва на честь | Косенко Віктор Степанович |
| Колишні назви | Зелена вулиця, Старожандармська вулиця, Пушкінська вулиця |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 750 м |
| Поштові індекси | 10014 |
| Транспорт | |
| Автобуси | 58 |
| Рух | односторонній (між вул. Професора Кравченка та Дмитра Донцова); двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Заклади культури | Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка |
| Забудова | громадська, малоповерхова житлова, багатоповерхова житлова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r16078054 ↑71245 ·R (Житомирська область) |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Віктора Косенка у Вікісховищі | |
Розташування ред.
Вулиця знаходиться в центральній частині міста[1], у Старому місті, в урочищі Петровська Гора. Бере початок від вулиці Професора Кравченка, завершується перехрестям зі Старим бульваром. Далі вулиця продовжується без зміни нумерації під назвою Університетська вулиця. Має перехрестя з вулицею Дмитра Донцова, Новим бульваром, Студентським провулком.
Історія ред.
Ділянка до нинішнього Нового бульвару сформована станом на кінець XVIII ст. На мапі міста 1781 року зазначена як Зелена вулиця. Назва пояснювалася тим, що вулиця межувала з великим зеленим гаєм, що тягнувся від Петровської гори на південний схід суцільним масивом і виходив до берегів річки Тетерів. Знаходилася на тодішній околиці міста та вела від Петровської гори до садиби адвоката Словацького — дядька видатного польського і українського поета Юліуша Словацького (в районі нинішнього Нового бульвару). Станом на кінець XVIII століття Зелена вулиця перетиналася з вулицями Тісною (нині Миколи Лисенка) та Глиняною (нині Дмитра Донцова). На початку ХІХ ст. Зелена вулиця продовжилася до Великої Бердичівської вулиці. У другій половині ХІХ ст. ділянка вулиці, що прямувала до Великої Бердичівської вулиці ліквідована внаслідок перепланування кварталу.
У першій половині ХІХ століття забудова вулиці сформувалася переважно з північного боку та з південного на початку вулиці; на переважній більшості довжини з півдня прилягали вільні від забудови землеволодіння монастиря сестер милосердя (шаріток), відомі тоді за назвою Дівоче Поле.
Протягом другої половини ХІХ століття до 1899 року вулиця мала назву Старожандармська. Тоді ж сформувався кінець вулиці (між нинішніми бульварами Новим і Старим), відповідно до генерального плану, затвердженого у 1859 році, яким передбачалася радіально-відцентрова система планування міста. Тоді ж сформувалося продовження вулиці на південний схід через колишнє Дівоче Поле, що отримало назву Новожандармська (нині Університетська).
У 1899 році вулиці Старожандармська та Новожандармська об'єднані під назвою Пушкінська, на честь 100-річчя від дня народження російського поета Пушкіна О. С.
Станом на 2007 рік Пушкінська вулиця була однією з трьох вулиць Житомира, що зберегла стару назвотворчу традицію у формі прикметника (тобто відповідає на питання «яка», а не «чия».
У 2023 році частина Пушкінської вулиці, що відповідає колишній Старожандармській вулиці перейменована на вулицю Віктора Косенка[2], на честь українського композитора, піаніста, педагога, який жив у Житомирі, де створив більшість музичних композицій та викладав у Житомирському музичному технікумі (нині Житомирський музичний фаховий коледж ім. В. С. Косенка, розташований по вулиці Віктора Косенка).[3]
Забудова ред.
Переважна більшість забудови представлена архітектурою другої половини ХІХ — початку ХХ століття. Декілька будинків 1970 — 1980-х років. Вулиця багата на пам'ятки архітектури.
Пам'ятки ред.
- Список пам'яток архітектури місцевого значення[4]
- № 8 — житловий будинок (редакція газети «Сільське життя»). Збудований наприкінці ХІХ ст. як особняк фон Бель[5].
- № 20 — житловий будинок. Збудований у першій половині ХІХ століття[5].
- № 24 водонапірна вежа. Збудована у 1898 році в стилі еклектика[5]. Є однією з архітектурних візиток Житомира. Пам'ятка промислової архітектури кінця 19 ст. У 1960-х роках в зв'язку з докорінною реконструкцією водопровідного господарства міста вежа втратила своє основне значення, але не була розібрана. З 1984 року після реконструкції в ній влаштовано ресторан.
- № 26 Житомирська обласна філармонія (стара будівля міського театру) збудована у 1855 році[6]. У центральній частині міста, поруч з водонапірною баштою в 1855 році було збудовано міський театр за проектом архітектора І. В. Штрома. Театр збудований тільки завдяки зусиллям Волинського губернатора — Синельникова Н. П.З 1945 театр має назву Житомирський обласний український музично-драматичний театр. 1981 йому присвоєно ім'я I. A. Кочерги. В 1966 театр переїхав в нове, спеціально для нього збудоване приміщення на Соборній площі. З цього часу в будинку по вул. Косенка, 26 влаштувався міський Будинок культури, а з серпня 1982 в ньому працює Житомирська обласна філармонія.
- № 27 — будівля жіночого духовного училища. Збудована у 1860 році[5].
- Будівлі-пам'ятки історії[4]
- № 2 — житловий будинок, в якому жив В. К. Липинський — український історик і публіцист. Збудований наприкінці ХІХ ст. як прибутковий будинок Доманевського С. О.[5]
- Пам'ятки монументального мистецтва[4]
- Пам'ятник Віктору Косенку — українському композитору — поруч з будинком № 28. Встановлений в 1981 році[7] при вході до Житомирського музичного фахового коледжу, що є наступником Житомирського музичного технікуму, в якому викладав Косенко В. С.
Примітки ред.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 150. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Про перейменування топонімічних об'єктів та об'єктів благоустрою м. Житомира. Рішення 31 сесії 8 скликання Житомирської міської ради (PDF).
- ↑ У житомирському музколеджі пояснили, чому Віктор Косенко достойний, аби на його честь назвали вулицю в обласному центрі. www.zhitomir.info (укр.). Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ а б в Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Процитовано 3 лютого 2023.
- ↑ а б в г д инфо, Живой Журнал. Прогулка по Пушкинской улице. zhzh.info. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. (Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1.). Житомир: Волинь. с. 141—142. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. (Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1.). Житомир: Волинь. с. 202. ISBN 966-7390-04-7.
Джерела ред.
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства. — Бібліогр.: с. 177—178, 426.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — ISBN 966-8123-41-7.
- Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 212—216. — ISBN 966-690-084-X.