Вулиця Івана Мазепи (Житомир)
Вулиця Івана Мазепи — вулиця Житомира, названа на честь українського політичного, громадського та військового діяча, мецената, Гетьмана Війська Запорозького Івана Мазепи.
Вулиця Івана Мазепи Україна | |
|---|---|
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Путятинка, Привокзальний, Північний |
| Район | Корольовський, Богунський |
| Історичні відомості | |
| Назва на честь | українського державника Івана Мазепи |
| Колишні назви | Міщанська вулиця, вулиця Мануїльського |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 3100 м |
| Координати | 50°15′27″ пн. ш. 28°40′59″ сх. д. / 50.257751100028° пн. ш. 28.68311180002777760° сх. д.Координати: 50°15′27″ пн. ш. 28°40′59″ сх. д. / 50.257751100028° пн. ш. 28.68311180002777760° сх. д. |
| Поштові індекси | 10002, 10012, 10029, 10030 |
| Транспорт | |
| Автобуси | 147 |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Забудова | садибна житлова, багатоповерхова житлова, громадська, промислова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r9734571 ·R |
| Мапа | |
 | |
Одна з найбільших вулиць міста, належить до обидвох районів міста — Корольовського та Богунського.
Розташування ред.
Вулиця пролягає на Путятинці, привокзальній та північній частинах міста, зокрема, на Гейнчівці. Від вулиці Юрія Вороного до вулиці Михайла Грушевського пролягає у Старому місті.
Історія ред.
Історія назви ред.
Історична назва — Міщанська — вживалася з другої половини ХІХ століття. У 1928 році перейменована на вулицю Мануїльського.
Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови від 19 лютого 2016 року № 112 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі», перейменована на вулицю Івана Мазепи[1].
Історія формування вулиці ред.
Вулиця формувалася відповідно до генеральних планів міста середини ХІХ століття, згідно з якими вулиця передбачалася крізь переважно вільні від забудови земельні угіддя, зокрема хутори Кашперовського, Першу Хінчанку.
Станом на середину ХІХ століття в районі Першої Хінчанки проєктна вісь вулиці перетинала маєток Гейнчів (між нинішніми вулицями Монтана та Олени Пчілки, тоді також проєктними)[2]. Тоді ж проєктну вісь вулиці перетинали численні польові шляхи з тодішніх околиць міста у східному напрямку, серед яких: дорога до Левкова (нині вулиця Корольова), польова дорога у напрямку Другої Хінчанки (нині провулок Льотчика Крутеня[3]), дорога до хутора Кашперовського (нині провулок Панаса Саксаганського[4]), Старогончарна вулиця (нині провулок Косачів).
До початку ХХ століття вулиця майже сформувалася згідно з генеральними планами. Несформованим залишався фрагмент між нинішніми вулицею Михайла Грушевського (тоді проєктною) та провулком Косачів, на теренах Першої Хінчанки.[5][6]
У 1941 році вулиця складалася з двох частин: перша сформувалася між нинішніми вулицями Юрія Вороного та Михайла Грушевського, друга — від вулиці Академіка Дашкевича на південь, де завершувалася тупиком біля садиб, що спрямовані головними фасадами до сучасної вулиці Михайла Грушевського. Незначна кількість садиб вздовж цієї ділянки вулиці зосереджувалися між вулицею Академіка Дашкевича та провулком Косачів.[7]
У 1958 році вулиця прорізана між вулицями Північною (нині Академіка Дашкевича) й Транзитною (нині проспект Незалежності). До 1968 року сформувалася сучасна конфігурація вулиці.
Забудова ред.
Первинна забудова вулиці на відрізку від початку вулиці до перехрестя з вулицею Михайла Грушевського, як і окремі садиби між вулицями Олени Пчілки та Домбровського переважно сформувалася до Другої світової війни. У 1950 — 1960-х рр. здійснювалася садибна житлова забудова на теренах колишнього хутора Перша Хінчанка між вулицями Михайла Грушевського та Олени Пчілки, ущільнювалася забудова в межах сформованих на рубежі ХІХ —ХХ ст. кварталів. У 1960-х рр. збудовано ряд п'ятиповерхових багатоквартирних житлових будинків в районі перехрестя з вулицею Київською. У 1970 — 1980-х рр. сформувалася переважна кількість нинішньої багатоповерхової забудови вздовж вулиці. В середині 1990-х років в районі Путятинки збудовано найвищий у місті 16-поверховий монолітний житловий будинок (58 м)[8].
Установи ред.
- ЗОШ № 35 — буд. № 95А
Транспорт ред.
- Трамвай № 1 — на вулиці Бориса Тена (зупинка «вулиця Івана Мазепи»).
- Приміський автобус № 147 — між вулицями Довженка, Гагаріна.
Примітки ред.
- ↑ Сергій Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі. http://old.zt-rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 340, 341. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 552, 553. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Мокрицький, Георгій Павлович (1997). Вулиця Бориса Тена: Історико-краєзнавча фоторозповідь. Житомир: Волинь. с. 7—8. ISBN 5-86868-032-4.
- ↑ План Житомира 1915 року. polona.pl. Процитовано 11 квітня 2023.
- ↑ Двохверстовий лист Південного поясу № XXXI-26(Левков). Ситуація на 1906-1908рр. freemap.com.ua. Процитовано 11 квітня 2023.
- ↑ Топографічна карта Житомира та околиць 1941 року. igrek.amzp.pl. Процитовано 11 квітня 2023.
- ↑ Zhytomyr Skyscraper Diagram - SkyscraperPage.com. skyscraperpage.com. Процитовано 3 липня 2022.
Джерела ред.
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Генеральний план міста Житомира. План існуючого використання території. [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.