Всеукраїнське етнографічне товариство

Всеукраїнське етнографічне товариство — об'єднання науковців, викладачів вишів, студентів, учителів, краєзнавців для розгортання етнографічної роботи в Україні, створене у березні 1928 на базі Київського етнографічного товариства (заснованого 1925 року). Складалося з наукової музейної та організаційно-фінансової комісій і єврейської та польської секцій. На місцях ВУЕТ мало відділення та етнографічні гуртки. На 1930 об'єднувало понад 300 членів. У роботі ВУЕТ брали активну участь В. Ганцов, М. Грінченко, Н. Заглада, В. Камінський, К. Квітка, О. Курило, О. Малинка, А. Онищук, Є. Рихлик, Д. Щербаківський та ін. Головний напрям роботи — систематичне дослідження народного побуту, зокрема народної архітектури, зразків давньої техніки, святкових та обрядових звичаїв, народної лічби й міри, народної медицини, побуту національних меншин. Проводилося також стаціонарне комплексне вивчення с. Українка. Результати досліджень друкували в «Записках НТШ у Львові» та власних виданнях — «Записки Етнографічного товариства» (1925), інформаційному «Бюлетені» (1927—28), ж. «Побут» (1928—30). ВУЕТ видавало також програми для збирання етнографічних матеріалів.

На початку 1930-х рр. діяльність товариства припинена.

Джерела та література

• Юркова О. В. Всеукраїнське етнографічне товариство [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.