Воротар (фільм, 1936)
«Воротар» (рос. «Вратарь») — російський радянський чорно-білий художній фільм 1936 року. Сценарій написав письменник Лев Кассіль, а на його основі 1937 року — роман «Воротар республіки» (один з перших творів у радянській літературі на спортивну тематику). Повторно вийшов у кінопрокат 1970 року з деякою цензурою.
Воротар | |
|---|---|
| рос. Вратарь | |
.jpg) | |
| Жанр |
комедія |
| Режисер | Семен Тимошенко |
| Сценарист |
Лазар Юдін Лев Кассіль |
| На основі | Q4127012? |
| У головних ролях |
Григорій Плужник Тетяна Гурецька Людмила Глазова Анатолій Горюнов Валерій Соловцов Яків Гудкін Володимир Крюгер Г. Еразмус Федір Куріхін |
| Оператор | Володимир Данашевський |
| Композитор | Ісаак Дунаєвський |
| Кінокомпанія | Ленфільм |
| Тривалість | 71 хвилин |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1936 |
| IMDb | ID 0028473 |
Сюжет ред.
У 30-ті роки футбол був вельми популярним видом спорту. Зірки футболу ставали загальнонаціональними улюбленцями. Історія розповідає про талановитого воротаря Антона Кандідова, який користується загальною любов'ю, бо неодноразово рятував свою команду від поразок.
Зйомки ред.
Зйомки проходили влітку 1936 року в Києві і на них були запрошені футболісти місцевого «Динамо», яким пообіцяли добрий заробіток. У цей час стартував перший розіграш кубка СРСР і гравці мали їхали до Єгоровська Московської області. Вони вирішили залишитися вдома і надіслали телеграму до Всесоюзної ради з фізичної культури, що команда захворіла[1]. Антон Іздковський був персональним тренером Григорія Плужника, виконавця головної ролі. У фільмі Антон Іздковський і Іван Кузьменко виступали за «Чорних буйволів», всі інші «динамівці» — були партнерами Антона Кандідова. Капітаном, як і в реальному житті, був Костянтин Щегоцький. В одному з епізодів Щегоцький зіграв рукою у власному штрафному майданчику, за що кінокоманда отримала покарання (пенальті). Про зйомки Щегоцький згадує у своїй книзі «У грі і поза грою». У Москві негативно сприйняли відмову від участі в офіційному матчі і змусили зіграти в Єгоровську товариську гру. 31 серпня 1936 року «динамівці» в гостях здобули перемогу з рахунком 12:0[2][3]
В ролях ред.
- Григорій Плужник — Антон Кандідов
- Тетяна Гурецка — Груша
- Людмила Глазова — конструктор Анастасія Вальяжна
- Анатолій Горюнов — інженер Анатолій Йосипович Карасик
- Яків Гудкін — Фома, інсайд
- Володимир Крюгер — Цвіточкин, капітан «Торпедо»
- Федір Куріхін — ексцентричний уболівальник з хворими зубами
- Валерій Соловцов — Бухвостов, капітан футбольної команди «Гідраер»
- Г. Еразмус — Рудий, інсайд
Знімальна група ред.
- Автор сценарію: Лазарь Юдін, Лев Кассіль
- Режисер: Семен Тимошенко
- Оператор: Володимир Данашевський
- Художник: Володимир Калягін, Петро Якимов
- Композитор: Ісаак Дунаєвський
Примітки ред.
- ↑ 24 июля 1936. Красное Знамя (Егорьевск) — Динамо (Киев) (російська) . Футбольный клуб «Динамо» (Москва). Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Вартанян Аксель. Летопись Акселя Ваптаняна [1] [Архівовано 22 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Кубок vs Кино: как динамовцы Киева футболом ради искусства пожертвовали (російська) . ФК «Динамо» Київ. Офіційний сайт. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 22 лютого 2021.