Вікіпедія

Ворона Анатолій Григорович

Анатолій Григорович Ворона (нар. 1950, с. Керчево, Чердинський район, Пермська область[1]) — прикамський художник-графік, майстер декоративно-прикладного мистецтва[2]. В 1970 році закінчив Уральське училище прикладного мистецтва в Нижньому Тагілі. З 1982 року живе в Солікамську. Постійний учасник обласних, міських (з 1977 року) і федеральних виставок (з 1994 року). З 1988 року — персональна виставка в Солікамському історико-креведческом музеї[1] (нині у філії «Художній музей» Солікамського краєзнавчого музею).

Ворона Анатолій Григорович
рос. Анатолий Григорьевич Ворона

Народження 1950
Kerchevskyd
Країна  Росія
Навчання Q34591375?
Діяльність художник, графік, скульптор, ілюстратор
CMNS: Ворона Анатолій Григорович у Вікісховищі

Біографія ред.

 
«Мама». Папір, сангіна. 1993 рік

Після закінчення в 1970 році Нижньотагільського училища прикладного мистецтва, де він навчався на каменерізному відділенні й отримав кваліфікацію майстра по каменю[2], переїхав у місто Перм і поступив на роботу на експериментальний ювелірно-гранувальний завод. Потім у Солікамську став працювати художником-оформлювачем у краєзнавчому музеї[3]. Викладав у Солікамській дитячій художній школі[4] (мистецтво виготовлення декоративної глиняної іграшки[5]).

Творчість ред.

Анатолій Ворона виступає і як живописець, і як графік, і як майстер декоративно-прикладного мистецтва, працює з керамікою. В Художньому музеї Солікамського краєзнавчого музею експонуються його картини[6], скульптури, твори мініатюрного живопису на емалі[4] (емалеві плакетки[3]). Багато років А.Г. Ворона працював над графічними циклами — серіями «Уральські частівки», «Старий Солікамськ» та ін., вивчав історію Верхньокам'я, місцеві художні промисли і ремесла, фольклор. Увагу художника також звернено до портретного жанру: його художниі роботи висвічують глибини людських характерів і доль[2].

Художник підходить до народного твору як співавтор[7]. Роботи виділяють непідробний гумор і лукаство, стають самостійними мініатюрними шедеврами, привертають увагу до фольклору, наприклад серія листів «Чердиньське весілля»[8]. Значну частку в мистецтві майстра займає тема стародавнього міста Солікамська, його архітектурний пейзаж («Вознесенський монастир», «Вулиця Набережна», «Лопухи» та ін.), уральські пейзажі («Березень», «Хмара») і пастелі («Перша зелень», «Вітер. Село Верх-Борова», «Минуле»)[9].

Рідні краї — селище Керчевський — автор зображував у техніці трафарету («Хоровод», «Сплав», «Жнива», «Сінокіс»), а його жителів — у портретах сангіною («Дід», «Баба», «Прадід»), а також у скульптурі[9].

Особливе місце в творчості займають натюрморти, скульптура (наприклад, «Бюст Карла Ліннея»[10]), також видна прихильність до натурного монохромного малюнку сепією, сангіною, вугіллям та олівцем[11].

Галерея ред.

  •  
    «Прадід». 1986 рік
  •  
    Логотип художника на виставці 1988 року
  •  
    «Хованки». Картон, гуаш. 2004 рік
  •  
    Серія «Уральські частівки». «Я ПОЇДУ В МІСТО ЧЕРДИНЬ...»
  •  
    Буквиця Б. 1993 рік
  •  
    «Чуді». (графіка), 2004 рік
  •  
    Глиняна іграшка-свистулька «Старий з балалайкою». 1999-2000 рр ..
  •  
    Малюнок глиняної іграшки «З коромислом»
  •  
    «Хоровод». Техніка трафарету
  •  
    Із серії листів «Чердиньське весілля»

Пам'ятна дошка Демидову ред.

 
Пам'ятна дошка на честь 270-річчя першого в Росії Ботанічного саду Григорія Демидова, автор-скульптор А. Г. Ворона

На початку 2001 року Оргкомітет з підготовки святкування 270-річчя Солікамського ботанічного саду звернувся до архітектора Петроса Карапетяна і скульптора Анатолія Ворони з пропозицією виготовити пам'ятний знак на честь цього ювілею. Вибір припав на храмову пам'ятну дошку. Сюжетне і стилістичне в дусі XVIII століття виконання дошки визначилося наступним чином. Церква Іоанна Предтечі — храм, побудований не тільки по «схемі корабля», але і нагадує білопарусний фрегат. З допомогою таких високомачтових вітрильників російські сіверяни, в тому числі і солікамці, в кінці XVII — початку XVIII століть освоювали західне узбережжя Тихого океану і потім Російську Америку. Уздовж різних ділянок Транссибірського тракту (солікамська або Бабиновська дорога є частиною цього тракту) ставилися представниками морського купецтва храми-кораблі, в тому числі з символами першопроходництва — географічними картами, виконаними у вигляді картушів. Таких картушів на стінах храмів особливо багато розміщено в вологодскому місті Тотьмі, звідки були вихідцями багато купців-мореплавців. Так поступово визначився зовнішній контур солікамської пам'ятної дошки — «рама» картуша на храмі-фрегаті. Великий овал в центрі пам'ятної дошки нагадує обриси земної кулі. На тлі цього овалу зображено поясний портрет Григорія Демидова з вирощеним ним ананасом у руках. Ананас виконує тут роль символу могутньої ботанічної науки, здатної вирощувати екзотичні фрукти навіть у самих північних краях. Скульптурний рельєфний портрет Григорія Демидова вже був виконаний Анатолієм Григоровичем Вороною раніше, для музейної виставки[12].

Потім проектні документи були передані майстрам-ливарникам Солікамського магнієвого заводу: начальнику ливарного відділення Михайлу Геннадійовичу Садикову, модельщику Петру Георгійовичу Шибанову і працівникам механічного цеху. Вони виконали ювелірну художню роботу: виготовили дерев'яну модель, заформували її й зробили чавунний виливок. 25 серпня 2001 року, в день відкриття Всеросійської науково-практичної конференції «Ботанічні сади Росії», в Солікамську відкрили нову пам'ятну дошку на честь 270-річчя першого в Росії Ботанічного саду[12].

Література ред.

  • Баньковский Л. В. Анатолий Григорьевич Ворона // Мысль : газета. — Пермское отделение Российского астрономо-геодезического общества, Пермский научный центр УрО РАН, Пермский союз научных и инженерных объединений, 1993. — № 4 (декабрь). — С. 15.
  • Баньковский Л. В. Сад XVIII века. — 3-е. — Соликамск : СГПИ, 2010. — С. 139—141. — ISBN 978-5-89469-065-0. — OTRS.
  • Евграфова Л., Соколкова Д. Г., Пономаренко В. П. Каталог: графика, живопись, скульптура: 10-летие отдела изобразительного искусства / Отв. за выпуск В. П. Пономаренко, отв. ред. А. Г. Будрина. — Соликамск : Отдел культуры Соликамского горисполкома, Соликамский краеведческий музей, 1985. — С. 3—9.
  • Пономаренко В. П.. Анатолий Ворона. Католог выставки: графика, декоративно-прикладное искусство / Отв. за выпуск Л. Б. Перминова. — Соликамск : Отдел культуры Соликамского горисполкома, Соликамский краеведческий музей, Художественный отдел, 1988. — С. 2—6.
  • Пономаренко В. П.. «Соль Камская». Каталог выставки Центрального дома работников искусств в Москве. Живопись, графика, декоративно-прикладное искусство. — Соликамск : Ассоциация возрождения исторических городов России «Регион», Союз малых городов России, Администрация Соликамска, 1994. — С. 11.
  • Ворона А. Былое… Из воспоминаний о дальнем-дальнем мире, в котором жили предки // За окном : газета. — 2000. — № 28 (№ 25). — Число 28 (сентябрь). — С. 10—11.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б «Соль Камская». Каталог выставки в Москве, 1994.
  2. ↑ а б в Л. В. Баньковский, 1993.
  3. ↑ а б В. П. Пономаренко, 1988.
  4. ↑ а б Былое…, 2000, с. 10 (преамбула).
  5. ↑ Баженова Е. Огонь породнил и металл и глину. // Магниевик. [газета ОАО «СМЗ»]. — № 50 (2583). — 21 декабря. — 2000. — С. 2.
  6. ↑ Каталог: графика, живопись, скульптура, 1985.
  7. ↑ В. П. Пономаренко, 1988, с. 3.
  8. ↑ В. П. Пономаренко, 1988, с. 4.
  9. ↑ а б В. П. Пономаренко, 1988, с. 5.
  10. ↑ Носова Т. «Забытый сад Григория Демидова» — такая выставка открылась в городском музее // Соликамский рабочий. — 2001. — 13 февраля.
  11. ↑ В. П. Пономаренко, 1988, с. 6.
  12. ↑ а б Сад XVIII века, 2010.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ворона_Анатолій_Григорович&oldid=36064636