Вольф-Дітріх фон Ксиландер

Вольф-Дітріх Ріттер унд Едлер фон Ксиландер (нім. Wolf-Dietrich Ritter und Edler von Xylander; 9 квітня 1903, Мюнхен — 15 лютого 1945, Штруппен) — офіцер генерального штабу вермахту, генерал-лейтенант. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Вольф-Дітріх фон Ксиландер
нім. Wolf-Dietrich Ritter und Edler von Xylander
Народився	9 квітня 1903(1903-04-09) Мюнхен, Німецька імперія
Помер	15 лютого 1945(1945-02-15) (41 рік) Штруппен
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Французька кампанія, німецько-радянська війна, Друга світова війна і Slovak Republicd
Титул	лицар
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Орден крові Нагрудний знак «За поранення» в чорному Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий німецький хрест Орден Михая Хороброго 3-го класу
Герб

Біографія

Виходець із знатного роду Ксиландер. Син генерал-майора Рудольфа фон Ксиландера і його дружини Гелени, уродженої Фроммель.

1 травня 1921 року поступив на службу в 19-й (баварський) піхотний полк. В 1933 році поступив у військову академію. З 1 вересня 1935 року — офіцер генштабу сухопутих військ (офіційно переведений 1 березня 1937 року).

З 26 серпня 1939 року — третій офіцер генштабу 206-ї піхотної дивізії. З початку червня 1940 року — перший офіцер генштабу в штабі 30-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії і боїв на радянсько-німецькому фронті. З серпня 1941 року — перший офіцер генштабу 2-ї армії. 25 листопада 1942 року переведений в резерв. З 19 січня 1943 року — начальник генштабу 49-го гірського корпусу на Кавказі. З 1 червня 1943 року — начальник генштабу 17-ї армії. 9 липня 1944 року знову переведений в резерв, проте згодом переведений в генштаб групи армій «Північна Україна» і в тому ж місяці призначений начальником генштабу. З січня 1945 року — начальник генштабу групи армій «Центр». Загинув в авіакатастрофі.

Звання

• Лейтенант (1 березня 1925)
• Обер-лейтенант (1 лютого 1928)
• Гауптман (1 червня 1934)
• Майор (1939)
• Оберст-лейтенант (1 грудня 1940)
• Оберст (1 січня 1943)
• Генерал-майор (1 січня 1944)
• Генерал-лейтенант (1 грудня 1944)

Нагороди

• Рятувальна медаль (Баварія)
• Орден крові (№ 1452; 9 листопада 1933) — з нагоди десятої річниці Пивного путчу.
• Знак керівника гірських частин
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Німецький хрест в золоті (9 серпня 1942)
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунське королівство; 12 липня 1944)
• Лицарський хрест Залізного хреста (20 лютого 1945; посмертно)

Джерела

• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 801.
• Reinhard Stumpf: Die Wehrmacht-Elite. Rang und Herkunftsstruktur der deutschen Generale und Admirale 1933—1945. Harald Boldt Verlag. Boppard am Rhein 1982. ISBN 3-7646-1815-9. S. 255.
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання

• Нагороди. [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.]