Вольфганг фон Шам'є-Гліщинський

Вольфганг фон Шам'є-Гліщинський (нім. Wolfgang von Chamier-Glisczinski; 16 квітня 1894, Гаген, Німецька імперія — 12 серпня 1943, Сісак, Хорватія) — німецький офіцер, генерал-лейтенант люфтваффе (25 жовтня 1943; посмертно). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Вольфганг фон Шам'є-Гліщинський
нім. Wolfgang von Chamier-Glisczinski
Народився	16 квітня 1894(1894-04-16) Гаґен, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	22 серпня 1943(1943-08-22) (49 років) або 12 серпня 1943(1943-08-12) (49 років) Сисак, Хорватія
Країна	Німецька імперія
Діяльність	офіцер
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант Люфтваффе
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Ганзейський хрест (Гамбург) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія)
Герб

Біографія

Виходець із давнього поморського роду. 20 листопада 1913 року вступив у 143-й піхотний полк. Учасник Першої світової війни. У жовтні-грудні 1915 року пройшов льотну підготовку і з 13 грудня 1915 служив льотчиком-спостерігачем 12-го, а потім 23-го авіазагону. 31 березня 1918 року його літак був збитий, а сам Шам'є-Гліщинський взятий в полон французами. У лютому 1920 року звільнений і повернувся до Німеччини. 1 жовтня 1920 року прийнятий на службу в рейхсвер, служив у піхоті; закінчив секретні курси офіцера Генштабу. З 1 квітня 1933 року — командир роти 15-го піхотного полку. 1 червня 1934 року переведений в люфтваффе і 1 квітня 1935 року призначений командиром групи і комендантом аеродрому Коттбуса. З 1 лютого 1936 року — командир училища авіації дальнього радіусу дії в Берліні. 1 квітня 1939 року призначений командиром 3-ї бомбардувальної ескадри в Ельбінгу, з якою взяв участь у Французькій і Балканській кампаніях. З 1 грудня 1941 року — начальник головного училища бомбардувальної авіації в Тутова. 1 квітня 1943 року був призначений командувачем авіацією в Південно-Східній Хорватії. Загинув у авіакатастрофі.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія)
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Пам'ятний знак пілота (Пруссія)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Лицарський хрест Залізного хреста (6 жовтня 1940)

Література

• Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688

• Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand: Die Generale der Deutschen Luftwaffe 1935–1945. Die militärischen Werdegänge der Flieger-, Flakartillerie-, Fallschirmjäger-, Luftnachrichten- und Ingenieur-Offiziere. Band 1: Abernetty–v. Gyldenfeldt. Biblio Verlag, Osnabrück 1991, ISBN 3-7648-1701-1.

• Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1925, S. 149.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 258.