Волоська коса
Волоська коса — коса, смуга мілини на правому березі Бузького лиману в течії між Миколаєвом та Очаковом.
| Волоська коса | |
|---|---|
 | |
| 46°43′39″ пн. ш. 31°55′03″ сх. д. / 46.72750° пн. ш. 31.91750° сх. д.Координати: 46°43′39″ пн. ш. 31°55′03″ сх. д. / 46.72750° пн. ш. 31.91750° сх. д. | |
| Місцезнаходження | Європа |
| Довколишні води | Бузький лиман |
| Країна |
 Україна |
| Регіон | Миколаївська область |
 | |
Розташування ред.
Розташована за 38 км на південь від Миколаєва і 30 км на північний схід від Очакова,[1] неподалік від села Парутине та державного археологічного заповідника Ольвія. Це остання велика коса Бузького лиману по його правому березі перед злиттям з Дніпровським лиманом. На протилежній від Волоської коси стороні лиману розташована Руська коса.
Неподалік коси, на протилежному березі розташований Миколаївський глиноземний завод, який є причиною пилових забруднень коси[2].
Етимологія ред.
Прикметник «волоський» походить від екзоніма «волохи», що використовувався в українській мові у середньовіччі та ранньомодерному часі на позначення романомовної людності Центрально-Східної Європи — сучасних румунів та молдован. Назва «волохи» ще вживалася за часів Тараса Шевченка, і засвідчена в його поемі "Гайдамаки". У примітках до першого видання поеми Т. Шевченко посилався на свідчення свого діда: «За гайдамаками ходив кобзар, його називали сліпим Волохом»[3]. Самі румуни та молдовани не називали себе волохами. Румунська академія зараховує це слово до нерумунських слів іншомовного походження[4]. Припускають, що так косу назвали запорожці, що ловили тут рибу на орендних умовах.
На протилежному боці Бузького лиману розташована Руська коса, про яку є згадка 1737 року, вона позначена старою назвою українців — «русини», від якої утворений прикметник «руський/руська», таким чином дві коси утворюють топонімічну пару, в якій кожна коса маркується іншим етнонімом. Обидві назви Волоської і Руської коси були відомі ще до анексії Єдисану Російською імперією у 1783 році.
Причиною постання таких назв можуть бути назви берегів річок, оскільки лівий берег Бузького лиману плавно переходить у правий берег Дніпра, а правий берег Дніпра раніше називали Руським берегом на противагу лівому берегові Дніпра, який називали Татарським. Відповідно правий берег Богу у нижній течії річки міг називатись Волоським берегом, як і коса, або міг вказувати напрямок шляху на Волощину/Молдову.
Інший варіант походження назви — від слова «волок» або «переволока» у сенсі «переправа», але така версія є малоймовірною, оскільки волоком називали ділянку на суші між двома водоймами несполученими водою.
Рекреаційні заклади ред.
На Волоській косі розташована низка рекреаційних закладів, зокрема:
- оздоровчий комплекс «Зоря» ДП «Зоря-Машпроект»[5];
- риболовно-спортивна база відпочинку «Волоська Коса» Чорноморського суднобудівного заводу[6];
- база відпочинку «Волоський стан»[7].
Історія ред.
Волоська коса була місцем відпочинку та поховання загиблих після переправи військ шведського короля Карла XII і гетьмана Івана Мазепи через Бузький лиман в липні 1709 р[8].
В межах коси досі збереглось кілька козацьких поховань, більша ж частина козацьких поховань та всі шведські поховання були затоплені Бузьким лиманом через підйом води[9].
На початку XIX століття в околицях коси було знайдено мідну гармату. На стволі було викорбавуно: «Щасливого рементарствованія його милості Івана Мазепи гетмана войська і царської пресвятої величності Запорозького старанням його милості пана Павла Семеновича полковника Полтавського з товариством вилита сія гармата в Глухові в полку полтавському року 1692». Далі йшов вірш: «Од тебе Боже враги наші отойдуть з дороги і о імені твоєм востающи по нас падючи под ними. Іосіф Тимофєєвич дєлатєль». Гармата до 1871 р. зберігалась при штабі Чорноморського флоту в Миколаєві, потім була перевезена в Санкт-Петербург, де служить експонатом в артилерійському музеї.
Див. також ред.
Джерела ред.
Примітки ред.
- ↑ База «Волоська коса» (рос.). Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Экологическая катастрофа в Николаеве: красная пыль добралась до Волошской косы. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Джи), J. G. (Джей (6 грудня 2014). "Гайдамаки" образ кобзаря. Dovidka.biz.ua (укр.). Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ dexonline. dexonline.ro (румунською) . Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ Волоська коса. Тут розташований дитячий оздоровчий комплекс «Зоря» // Укрінформ, 24.06.2004[недоступне посилання]
- ↑ Рыболовно-спортивная база отдыха «Волошская коса» [Архівовано 17 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Волошский Стан: отдых на Волошской косе (рос.). Архів оригіналу за 25 листопада 2012. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Гетьман Мазепа — знакова фігура російсько-української історії. Хто він — «гетьман-злодій» або мученик за українську державу?
- ↑ Карл XII и И. Мазепа на Николаевщине (300 лет тому назад)[недоступне посилання з серпня 2019]