Волокидін Павло Гаврилович
Павло́ Гаври́лович Волоки́дін (рос. Волокидин Павел Гаврилович, 10 (22) грудня 1877, с. Архарово, Орловська губернія, Російська імперія — 16 березня 1936, Київ, Українська РСР, СРСР) — український живописець, майстер пейзажу, натюрморту, психологічного портрету.
.svg){kind=small}
Життєпис ред.
Народився 22 грудня 1877 в російському селі Архарово.
У 1898-1905 навчався в Одеській малювальній школі (нині — Одеське художнє училище), а у 1905-1906 роках навчався в Петербурзькій академії мистецтв.
У 1922-1934 був професором Одеського художнього інституту, серед його учнів — Григорій Мінський, Тамара Хитрова, Всеволод Цимпаков, Олександр Чемисов.
У 1934-1936 був професором Київського художнього інституту (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).
Похований на Другому Християнському цвинтарі Одеси.[1][2]
Творчість ред.
Автор портретів («Курсистка», 1918; «Жіночий портрет», 1924), пейзажів («Херсонська пристань», 1914), натюрмортів («Айстри», 1920; «Квіти в синій вазі», 1934).
Часто мандруючи Україною, зобразив одне з її старовинних міст — Кам'янець-Подільський. Етюд, створений в 1930 у цьому місті, зображує його стародавню архітектуру та сповнений епічного звучання [3].
В українському мистецтві його ім'я займає одне з найпочесніших місць. Маючи великий живописний талант, він сприймав оточуючий світ поетично і піднесено. Є автором ліричних пейзажів, артистично виконаних натюрмортів, але, як вважає Ігор Шаров, найбільш майстерно проявився його талант у жанрі портрета, де художник завжди намагався розкрити високу цінність людської особистості.
Більшість робіт у 1915-1916 — портретні малюнки. Вони стали важливим етапом у розвитку майстерності, поступово набувають образної виразності. Володіє чіткою легкою лінією, що м'яко моделює форму, вміє підкреслити в портреті найсуттєвіші риси моделі. «Жіночий портрет» (1916), «Портрет професора О. О. Кіпена» (1915). З часом розробляє колористичні та пленерні завдання у складних портретних композиціях. Якщо раніше, створюючи портрет, він, в основному обмежується лише рисуванням обличчя, то тепер, розкриваючи образ, майстер надає великого значення позі і жесту. Художник намагається створити композиційний портрет, до якого вводить елементи пейзажу або інтер'єру, тим самим доповнюючи характер портретованого.
Примітки ред.
- ↑ «Художественный некрополь». День памяти К. К. Костанди. Офіційний сайт Одеського художнього музею. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 29 липня 2016.
- ↑ Одесский музей привел в порядок могилы известных художников. dumskaya.net. 2 листопада 2015. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 29 липня 2016.
- ↑ Ковальская Людмила. Павел Волокидин. — Москва: Советский художник, 1981. — С. 12.
Посилання ред.
- Павло Волокидін. Комплект репродукцій з картин. Київ, Мистецтво, 1980. [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Павло Волокидін: очима сучасника [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Література та джерела ред.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — 856 с. — С. 380.
- Волокидін Павло Гаврилович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 126. — ISBN 5-88500-071-9.
- Ковальская Л.. Павел Волокидин. — Москва: Советский художник, 1981. — 118 с.