Володарі ночі (Венеція)

Магістрати Венеційської республіки, які розлідували та судили правопорушення, що відбувались протягом ночі

Володарі ночі (італ. Signori della/di Notte) — магістрати Венеційської республіки, які діяли в спеціальних судах. Їх обов'язком було боротись із найтяжчими злочинами, що відбулись протягом ночі.

«Володарі ночі» під час нічної слідчої діяльності. Джанфранко Мунеротто, Signori di Notte, Венеція, 2017

Походження та повноваження ред.

 
Філіппо Нані Моченіго, Capitolare dei signori di notte, 1877

У ранньому середньовіччі за підтримку порядку у місті Венеція відповідали дож (герцог) та його гвардія. Цю владу дож втратив наприкінці XII — на початку XIII століття. Для підтримки порядку Рада сорока заснувала три установи (колегії): авагадорів, «п'ять мудреців миру» (Cinque Savi della pace) та володарів ночі[1].

Перші згадки про подібні посади відносяться ще до XII століття, а в 1250 році володарі ночі фігурують в письмових джерелах. Спочатку їх було двоє, а з 1260 року кількість була збільшена до шести, по одному для кожного району (сестрієре) Венеції. Їхня назва походить від їх обов'язків доглядати за тим, що відбувалося в місті протягом ночі. Сфера їх юрисдикції включали крадіжки, вбивства, двоєженство, використання вогнепальної зброї, напади, злочинну змову, бездомність, зґвалтування, дезертирство з галер і несплату орендної плати.

Допити і суд відбувались у кімнаті тортур (італ. Camera del Tormento) в Палаці дожів, причому допити і суди відбувалися зазвичай вночі або в сутінках. Відповідачі могли оскаржити рішення господарів ночі в Раді сорока (Верховному суді Венеційської республіки) через державних авагадорів (прокурорів).

Розділення на дві колегії ред.

У 1544 році магістрат Володарів ночі був розділений на дві колегії — Володарі ночі в кримінальних справах (Signori della Notte al Criminàl) та Володарі ночі в цивільних справах (Signori della Notte al Civìl), яким була передана частина обов'язків, зокрема виконання іноземних вироків, продаж застав, вигнання злочинців і небажаних осіб[2]. Вони також заміняли звичайні суди, які не працювали у святкові дні.

Примітки ред.

  1. Caravale, Mario, La formazione dello stato patrizio — Diritto, finanze, economia: le istituzioni della repubblica . Storia di Venezia . Treccani, Rome (1997).
  2. AB (1 травня 2020). Magistrature per la Giustizia | Conoscere Venezia (it-IT) . Процитовано 30 листопада 2023.

Джерела ред.