Вікіпедія

Возницький Андрій Вадимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Возницький.

Андрій Вадимович Возницький (нар. 22 вересня 1975, м. Львів) — український художник, скульптор. Внук мистецтвознавця Бориса Возницького.

Андрій Вадимович Возницький
Народження 22 вересня 1975(1975-09-22) (48 років)
Львів
Національність українець
Країна СРСР СРСР → Україна Україна
Жанр скульптура
Навчання Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, Львівська національна академія мистецтв
Роки творчості 1992—донині
У шлюбі з Возницька Олеся Емерихівна

Життєпис ред.

Андрій Возницький народився 22 вересня 1975 року у відомій мистецькій родині. Знайомство Андрія з мистецтвом розпочалося змалечку, коли він починав домальовувати власні малюнки до репродукцій картин у художніх альбомах. У юнацькі роки захоплювався творами відомих британських скульпторів Генрі Мура та Барбари Хепуорт, одного із засновників стилю абстрактної скульптури — французького скульптора румунського походження Костянтина Бранкузі, а також французького художника-абстракціоніста, скульптора і поета німецького походження Жана Арпа[1].

У 1990 році Андрій вступив до Львівського державного училища прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділення скульптури, яке закінчив у 1994 році. Згодом продовжив навчання у Львівській національній академії мистецтв, де познайомився з майбутньою дружиною Олесею – художницею та керамісткою, родом із Закарпаття[1].

Після завершення навчання Андрій та Олеся переїжджають до Ужгорода, спільно працюють над різними проєктами, в тому числі над дизайном інтер'єрів та зовнішнього середовища, паралельно працюють над скульптурою[1]. Також митець пробує себе в живописі.

У 2012 році разом з дружиною Олесею створив майстерню з виробництва керамічних об'єктів NaturaCeramica. В даний час працює над серією структурних панно «Переродження», що складаються з деревного вугілля, глини та інших натуральних матеріалів[2].

У 2015 році за скульптурний твір «Роздуми» Андрій Возницький став лауреатом Закарпатської обласної премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі в галузі образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва[1].

Роботи подружжя Андрія та Олесі Возницьких беруть участь у багатьох вітчизняних виставках. Одні з нещодавніх — виставки творчого проекту «Прощавай, Слово!…», що відбулися у 2017 році в Ужгороді та у 2018 році в Києві. За словами куратора проєкту Тараса Табаки — дискурс між комунікацією та інформацією, практика усамітнення та відмова від менторства, рух у напрямку нової чуттєвості в контексті глобальних мереж — такими є основні теми і акценти творчого проєкту[1].

Сам скульптор так розповідав про одну з двох представлених на виставці робіт: «Це — «Темна матерія», й задум створити такий просторовий об'єкт прийшов давно, напевно, він корениться в моїх дитячих захопленнях палеонтологією. Можливо, комусь цей твір нагадує череп динозавра, комусь — спіраль Всесвіту, але в контексті загальної ідеї виставки робота нагадує передісторію людства і змушує глядача замислився над минулим, прийдешнім і тим, куди ми рухаємося, чи тим шляхом ідемо?»[1].

У 2018 році скульптурні та живописні твори Андрія Возницького брали участь у новому мистецькому проєкті «Lviv Art Days», створеному за аналогом світових тижнів мистецтва, з метою презентації та промоції українських художників у рамках міжнародних мистецьких заходів, що відбуваються у Львові[1].

Твори митця зберігаються в численних приватних колекціях як в Україні, так і у Великобританії, Бельгії, США та інших країнах[1].

Праці ред.

Аналіз природних форм Андрій Возницький вважає підґрунтям для створення декоративної та монументальної пластики, вкладаючи в роботу енергію динаміки та статики, намагаючись вести діалог з оточуючим світом. Абстрактні форми, жіночі та чоловічі фігури об'єднує певна система формотворення. Автор створює скульптури з бетону та дерева, але улюбленим матеріалом є бронза. Саме вона спроможна нести всі ті зобов’язання, які задає автор і повною мірою відтворювати ідеї та задуми митця. Наразі художник працює над серіями робіт, які є свого роду автобіографічними сповідями, де відображаються внутрішні емоційні переживання, зокрема, в творах серії «Тягар». Нижче переличені деякі праці митця:[1].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к Возницький Андрій. zakarpat.brovdi.art. ЗакарпатАрт. Архів оригіналу за 1 грудня 2023. Процитовано 7 квітня 2024.
  2. ↑ «Люди стали менш жорстокими», — український скульптор Андрій Возницький. huxley.media. Huxleў. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 7 квітня 2024.
  3. ↑ Юречко Ю. Доктор Свідерський // Білий Камінь: відгомін з віків. — Золочів, 2006. — С. 145—146.
  4. ↑ Закарпатський митець створив унікальну скульптуру для Buddha-Bar у Нью-Йорку (фото). mukachevo.net. Закарпатський інформаційно-діловий портал «Mukachevo.net». 21 липня 2021. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 7 квітня 2024.

Джерела ред.

Посилання ред.

  Зовнішні відеофайли
  Пряма мова. Скульптор Андрій Возницький (29 травня 2018 р.)
  Майстер і майстерня. Андрій та Олеся Возницькі (22 листопада 2017 р.)
  Це незавершена стаття з українського мистецтва.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Возницький_Андрій_Вадимович&oldid=42393786