Внутрішній Лондон
Внутрішній Лондон — топонім, що об'єднує декілька районів Лондона, які знаходяться всередині Великого Лондона та оточені зовнішнім Лондоном.
Внутрішній Лондон був офіційно позначений 1965 року[1] зі статистичних міркувань і його обриси з часом змінювалися[2].
Внутрішній Лондон є найбагатшим районом Європи, в якому розташована найдорожча вулиця Європи. ВВП на душу населення в ньому становить майже 80 000 доларів США, у той час як британський ВВП на душу населення становить лише 46 000 доларів США.
Межі ред.
За Законом про управління Лондоном від 1963 року ред.
За Законом про управління Лондоном від 1963 року до Внутрішнього Лондона належать такі райони, що входили раніше до графства Лондон[3][4]:
- Кемден
- Гринвіч
- Гекні
- Кенсінгтон і Челсі
- Ізлінгтон
- Гаммерсміт і Фулем
- Ламбет
- Луїшем
- Тауер-Гемлетс
- Вестмінстер
- Вандзверт
З одного боку, Лондонське Сіті не є ані районом, ані частиною графства Лондон, однак може бути віднесене до Внутрішнього Лондона. З другого боку, район Північний Вулідж був частиною графства Лондон, але 1965 року віднесений до зовнішнього лондонського району Ньюем.
За ONS ред.
Національна статистична служба (ONS) визначає Внутрішній Лондон по-іншому, додаючи Герінг та Ньюем, але виключаючи Гринвіч[5]. Ця класифікація використовується також Євростатом в NUTS (2 рівень).
За ONS площа земельної ділянки Внутрішнього Лондона становить 319 км2, а населення на 2005 рік — 2 985 700 осіб.
Примітки ред.
- ↑ Saint, A., Politics and the people of London: the London County Council (1889—1965) , (1989)
- ↑ Newham London Borough Council [Архівовано 30 червня 2007 у Wayback Machine.] — Positively Inner London
- ↑ Office of Public Sector Information — London Government Act 1963 (c.33) (as amended) [Архівовано 2010-08-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Local authority lower tier boundaries — Greater London. Архів оригіналу за 28 серпня 2006. Процитовано 24 квітня 2013.
- ↑ Inner London through time: Administrative History (post 1974). A vision of Britain through time. Great Britain Historical GIS. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 20 листопада 2009.
