Власівка (селище)
Вла́сівка (Ула́сівка) — селище в Україні, у Світловодській міській громаді Олександрійського району Кіровоградської області. Єдиний населений пункт області на лівому березі Дніпра.
Географія ред.
Сосновий ліс у Власівці |
Селище розташоване у лісостеповій зоні Придніпровської низовини на лівому березі Дніпра. Рельєф — рівнинний. Межі Власівки на південному заході омиває річка Дніпро, на північному заході — Кременчуцьке водосховище. Лісова рослинність представлена сосновими лісами.
На території селища розташовані родовище граніту та поклади будівельного піску.
Історія ред.
На лівобережжі Дніпра в районі Власівки — Недогарок — Максимівки виявлено також ряд поселень ранньослов'янської черняхівської культури (II—VI ст. н. е.).
Уперше згадується як село в окрузі міста Кременчука у зв'язку з вибиттям Станіславом Потоцьким 20 липня 1645 року Юрія Немирича з тутешніх володінь.
Мешканці Власівки брали участь у боротьбі з польсько-шляхетськими військами і татарськими завойовниками, у селянсько-козацьких повстаннях 1637—1638 рр., очолюваних П. Бутом (Павлюком) та К. Скиданом. У 1648 році багато власівчан поповнили козацьке повстанське військо Богдана Хмельницького, яке вщент розгромило вишколену польську армію в урочищі Жовті Води.
З 1649 року Власівка була приписана до Чигиринського полку і отримала статус містечка. Тоді ж тут утворена Власівська козацька сотня і почалося спорудження земляної фортеці з дерев'яним частоколом на валах.
Впродовж XVII-XVIII століття Власівка була сотенним містечком Миргородського полку і користувалося печаткою, на якій був зображений герб.
З 1773 року Власівка 10-ю ротою Дніпровського пікінерного полку.
Після Жовтневої революції 1917 року частина мешканців Власівки підтримали більшовицький уряд. Воювали власівчани і в армії С. Петлюри, повстанських загонах Івана Богунського (Шарого) та інших військових формуваннях, що боролися за незалежність України.
У середині 20-х років у селі виникла промислова артіль «Нове життя», в яку об'єдналися кустарі-лозовиробники. Першим її головою став комуніст Петро Коваленко. У 1929 році у Власівці створені два колгоспи — «ім. Фрунзе» та «ім. Калініна».
З Німецько-радянської війни 1941—1945 років село вийшло з чималими втратами. Понад 150 жителів загинули на фронтах. 20 жителів були розстріляні, із 500 хат вціліло лише сім.
Нове життя у село приніс початок будівництва Кременчуцької ГЕС. У Власівці почалося спорудження барачного селища для гідробудівників, розробка покладів граніту. Околиці села Коваленки, Королі, Комашки та інші потрапили у зону будівництва греблі, тому їх жителі були переселені до Власівки.
1960 року Власівка стає селищем міського типу з підпорядкуванням Кременчуцькій міській раді. 1 квітня 1963 року селище увійшло до складу Світловодської міської ради Кіровоградської області.
1993 року зведено церкву Різдва Пресвятої Богородиці.
Населення ред.
1970 | 1979 | 1989 | 1992 | 1998 | 2001 | 2004 | 2006 | 2008 | 2010 | 2011 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
3900 | 5210 | 7319 | 7400 | 6800 | 7515 | 7618 | 7791 | 7828 | 7748 | 7724 |
▲ | ▲ | ▲ | ▼ | ▲ | ▲ | ▲ | ▲ | ▼ | ▼ |
Мова ред.
За даними перепису 2001 року 84,55 % населення селища вказали українську мову рідною, 15,20 % — російську, 0,25 % — інші мови[4].
Економіка ред.
У смт Власівка зареєстровано 6 промислових підприємств, 3 малих підприємства, 87 підприємців-фізичних осіб, 19 підприємців-юридичних осіб. Найбільшими з них є:
- ТДВ «Світловодське кар'єроуправління». Спеціалізується на видобуванні піску, граніту, виробництві камене-щебеневої продукції;
- ТДВ «Об'єднання Дніпроенергобудпром». Виготовлення залізобетонних каркасів для будівництва теплових і атомних електростанцій, промислових будівель, сільськогосподарських та інших будівель, залізобетонних опор, колон, балок тощо.
- ПП «Віктор і К». Виробництво олії соняшникової, оцту, майонезу, гірчиці готової, кетчупів та інших продовольчих продуктів.
Інфраструктура ред.
Банківська система представлена 1 філією ВАТ «Держощадбанк України».
Діє Будинок культури, бібліотека, музична школа, у яких створені гуртки художньої самодіяльності.
Комунікації ред.
Головним оператором з надання населенню поштових послуг є філія національного оператора УДППЗ «Укрпошта». Також діє відділення Нова пошта.
У Власівці 5-значні телефонні номери. Код селища 05236. Єдиний оператор фіксованого зв'язку — ПАТ «Укртелеком». Послуги стільникового зв'язку надають три оператори: Київстар, МТС, та Lifecell.
Освіта ред.
У Власівці працює загальноосвітня школа I—III ступенів (кількість учнів ~ 470 чол.) та дошкільний навчальний заклад «Буратіно»[5] (кількість дітей ~ 300).
Охорона здоров'я ред.
У селищі діє лікарська амбулаторія, що забезпечує лікування мешканців. Також налічується дві аптеки, 2 аптечних пункти, 1 аптечний кіоск. Тут розміщується пансіонат для ветеранів війни та праці з геріатричним відділенням обласного значення, у якому проживають близько 250 осіб.
Спорт ред.
На власівському стадіоні Салют ім. Віталія Гончара проходять ігри на першість по футболу. При Будинку культури функціонує спортивний зал.
Місцева футбольна команда «Енергія».
Амбулаторія
|
Загальноосвітня школа
|
Колишній Будинок піонерів
|
Стадіон «Салют»
|
Ігровий майданчик у дитячому садку
|
Архітектура ред.
У Власівці встановлено такі пам'ятники:
- Загиблим під час Другої світової війни;
- Пам'ятний знак на честь воїнів 97-ї Гвардійської орденів Суворова і Б. Хмельницького стрілецької дивізії, які звільняли селище від нацистських загарбників та у 1943 році форсували р. Дніпро;
- Пам'ятний знак на честь власівчан ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Культові споруди ред.
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1993 рік).
Персоналії ред.
- Головко Катерина Іванівна — депутат Верховної Ради УРСР.
- Буряк Ганна Панасівна — депутат Верховної Ради УРСР 8—9-го скликань.
- Король Віталій Вікторович (1995—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 років.
Примітки ред.
- ↑ Власівська селищна рада (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 жовтня 2018. Процитовано 28 жовтня 2018.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Населення міст та смт. України. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 9 серпня 2012.
- ↑ Банк даних — перепис 2001
- ↑ Сайт ДНЗ «Буратіно». Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 9 серпня 2012.
Джерела ред.
- Історія селища [Архівовано 28 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Власівської селищної ради.
- Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |