Вікіпедія

Вишневський Андрій Володимирович

Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (грудень 2023)

Андрій Володимирович Вишневський — український державний і громадський діяч, правник. Заступник голови Національного агентства питань з запобігання корупції (2022-2023)[1]. Голова правління “Трансперенсі Інтернешнл Україна” (2018–2022)[2]. Заступник міністра у Міністерстві юстиції України (2017)[3]. Перший керівник Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги (2011–2017)[1]. Директор Центру сприяння інституційному розвитку державної служби (пізніше — Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу) (2004-2008)[4]. У 2024 році бере участь у конкурсі на посаду голови НАЗК[5].

Життєпис ред.

Народився 13 грудня 1977 року у місті Харків[6]. Із відзнакою закінчив Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна за спеціальністю “біологія” (1999) та Київський університет права Національної академії наук України за спеціальністю “правознавство” (2005)[6]. У 2020 році здобув ступінь магістра публічної політики в Університеті Оксфорду (Велика Британія)[1]. Має 4-й ранг державного службовця (2010), адвокат (з 2012)[6], заслужений юрист України (2016)[7], стипендіат міжнародної програми Уряду Великої Британії Chevening (2019)[8].

У 2004 році став директором Центру сприяння інституційному розвитку державної служби (з 2008 року — Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу)[9].

У 2005 році ініціював приєднання України до Комітету з державного управління Організації економічного співробітництва та розвитку у статусі постійного спостерігача[2]. Статус постійного спостерігача при Комітеті з державного управління Організації економічного співробітництва та розвитку Україні було надано рішенням Ради ОЕСР від 18 лютого 2008 року[10]

У жовтні 2011 року долучився до Міністерства юстиції України для організації імплементації Закону України “Про безоплатну правову допомогу”, прийнятого у червні 2011 року[11]. Тоді ж очолив Координаційний центр з надання правової допомоги у сфері управління Міністерства юстиції України[2].

У 2016 році присвоєно почесне звання Заслуженого юриста України[7].

За рік роботи заступником голови у Національному агентстві з питань запобігання корупції працював над введенням в експлуатацію порталу викривачів, інституційним посиленням антикорупційного підрозділу у Міністерстві оборони, розробкою та затвердження Кабінетом Міністрів України Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, відновленням фінансового звітування політичних партій та відповідних контрольних функцій НАЗК[12]. За час його роботи в НАЗК досягнуто суттєвий прогрес у виконанні рекомендацій GRECO у рамках четвертого раунду оцінки, завдяки якому до України більше не застосовується процедура посиленого контролю та періодичної звітності[13], а також було започатковано процес приєднання України до Рекомендацій ОЕСР щодо публічної доброчесності[14].

Освіта ред.

1994–1999 — Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, спеціальність “біологія”, кваліфікація біолога, викладача біології та хімії, диплом спеціаліста з відзнакою[1]

2002–2005 — Київський університет права Національної академії наук України, спеціальність “правознавство”, кваліфікація юриста, диплом з відзнакою[6]

2019–2020 — Університет Оксфорду, ступінь магістра публічної політики[1]

Трудова діяльність ред.

серпень 2022 — липень 2023 — заступник голови Національного агентства з питань запобігання корупції[1]. Сфери відповідальності за посадою – запобігання корупції (з 15.08.2023 по 10.02.2023), забезпечення формування та реалізації державної антикорупційної політики, міжнародне співробітництво у сфері протидії корупції[12].

січень 2018 — серпень 2022 — виконавчий директор Громадської організації «Адвокат майбутнього»[15].

квітень — червень 2017 — заступник міністра юстиції України[3].

липень 2012 — квітень 2017 — Директор Координаційного центру з надання правової допомоги[2].

жовтень 2011— липень 2012 — Директор Центру правової реформи та законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України[2].

березень 2008 — жовтень 2011 — Заступник Начальника Головного управління державної служби України (тепер – Національне агентство України з питань державної служби)[2].

квітень 2004 — березень 2008 — Директор Центру сприяння інституційному розвитку державної служби (тепер – Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу)[4].

січень 2001 — жовтень 2001 — в. о. директора, директор Київської філії Державного підприємства “Науково-дослідний інститут регіональної політики” (м. Харків)[16].

липень 1999 — жовтень 2000 — провідний спеціаліст Управління з питань внутрішньої політики Харківської обласної державної адміністрації[16].

січень — липень 1998 — редактор Харківської обласної державної телерадіокомпанії[16].

Незалежна професійна діяльність ред.

З 2012 року має право на заняття адвокатською діяльністю і є членом Національної асоціації адвокатів України[17].

Був національним консультантом Ради Європи, Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини, ООН Жінки в Україні[7], радником Державного секретаря Кабінету Міністрів України та Начальника Головного управління державної служби України[7].

Громадська діяльність ред.

Не є і ніколи не був членом жодної політичної партії.

2019–2022 — голова правління Громадської організації «Трансперенсі Інтернешнл Україна»[18].

2018–2022 — член правління Громадської організації «Трансперенсі Інтернешнл Україна»[19].

2017–2019 — член правління Громадської організації «Асоціація правників України»[20].

з 2015 року — член Громадської організації «Асоціація правників України»[20].

з 2016 року — засновник і член Громадської організації «Адвокат майбутнього»[15], яка у 2007–2021 роках займалась підвищенням кваліфікації адвокатів та прокурорів Офісу Генерального прокурора, а також детективів НАБУ та прокурорів САП[21].

Звільнення з НАЗК ред.

26 липня 2023 року голова НАЗК Олександр Новіков звільнив Андрія Вишневського з посади заступника голови НАЗК на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю.[22] Причиною звільнення стало ініціювання зняття з розгляду Кабінету Міністрів розробленого НАЗК законопроекту, яке було кваліфіковано як одноразове грубе порушення трудових обовʼязків.[22]

Андрій Вишневський вважає рішення Голови НАЗК незаконним, а причину звільнення, яке, на його думку, зумовлено виключно особистою неприязню, – надуманою і нікчемною, тому оскаржив наказ про звільнення у Київському окружному адміністративному суді.[12]

Інше ред.

На основі історичних документів періоду Гетьманату Павла Скоропадського 1918 року, віднайдених у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, Андрій Вишневський виступив із обґрунтованою і підтриманою професійними істориками та архівістами пропозицією вважати 1918 рік роком запровадження національної державної служби Українського народу в сучасному розумінні цього поняття. Ця пропозиція була підтримана Урядом України, і 90-річчя, а потім і 100-річчя запровадження державної служби було широко відзначено просвітницькими заходами на загальнодержавному рівні у 2008 та 2018 роках[23].

Ця ініціатива дала поштовх для видання у 2009 році першого в українській історіографії академічного видання “Історія державної служби в Україні” у 5 томах, членом редакційної колегії та організатором якого був Андрій Вишневський[24].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Андрія Вишневського призначено заступником Голови НАЗК. nazk.gov.ua. Процитовано 8 грудня 2023.
  2. ↑ а б в г д е Андрій Вишневський знову став Головою Правління ТІ Україна - Transparency International Ukraine. ti-ukraine.org (укр.). 14 грудня 2020. Процитовано 8 грудня 2023.
  3. ↑ а б Про призначення Вишневського А.В. заступником Міністра юстиції України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 8 грудня 2023.
  4. ↑ а б Кабінет Міністрів України - СКЛАД Координаційної ради з організації проведення оцінки державного управління за базовими показниками SIGMA. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 8 грудня 2023.
  5. ↑ Кабінет Міністрів України - Перелік осіб, допущених до участі у конкурсному відборі на посаду Голови Національного агентства з питань запобігання корупції. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 3 січня 2024.
  6. ↑ а б в г Вишневський Андрій Володимирович. Біографія, фото, новини і пов’зані матеріали. Досьє Закон і Бізнес. zib.com.ua. Процитовано 8 грудня 2023.
  7. ↑ а б в г Нове Правління ТІ Україна - Transparency International Ukraine. ti-ukraine.org (укр.). 3 грудня 2018. Процитовано 8 грудня 2023.
  8. ↑ Andrii Vyshnevskyi. www.bsg.ox.ac.uk (англ.). Процитовано 8 грудня 2023.
  9. ↑ Асоціація правників України: Кандидат на посаду Президента АПУ Андрій Вишневський.
  10. ↑ Участь у складі Комітету з державного управління ОЕСР - Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського союзу. www.center.gov.ua (uk-ua) . Процитовано 8 грудня 2023.
  11. ↑ Андрія Вишневського призначено директором Координаційного центру з надання правової допомоги. Безоплатна правова допомога (укр.). 10 липня 2012. Процитовано 11 грудня 2023.
  12. ↑ а б в На заваді свавілля (у) НАЗК. Українська правда (укр.). Процитовано 8 грудня 2023.
  13. ↑ Антикорупційний переворот в Україні. Хто головні «стейкхолдери»?. Главком | Glavcom (укр.). 6 квітня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  14. ↑ Запрошення до клубу успішних: навіщо Україні членство в ОЕСР. Європейська правда (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  15. ↑ а б Керівник Програми Андрій Вишневський – кандидат на пост Президента АПУ. tomorrowslawyer.org (укр.). Процитовано 8 грудня 2023.
  16. ↑ а б в Сила протидії змінам вартує кращого застосування. Безоплатна правова допомога (укр.). 10 січня 2017. Процитовано 11 грудня 2023.
  17. ↑ Адвокатське бюро «Титикало та партнери» (рос.). Процитовано 11 грудня 2023.
  18. ↑ Андрій Вишневський став новим головою Правління ТІ Україна. tomorrowslawyer.org (укр.). Процитовано 8 грудня 2023.
  19. ↑ У ТІ Україна новий склад Правління! - Transparency International Ukraine. ti-ukraine.org (укр.). 9 грудня 2020. Процитовано 11 грудня 2023.
  20. ↑ а б Член АПУ Андрій Вишневський призначений заступником Міністра юстиції України.
  21. ↑ Юридичний аналіз та написання юридичних текстів. tomorrowslawyer.org (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  22. ↑ а б Андрій Вишневський залишає роботу в НАЗК. nazk.gov.ua. Процитовано 8 грудня 2023.
  23. ↑ Про відзначення 90-річчя запровадження державної служби. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 8 грудня 2023.
  24. ↑ Istorija deržavnoï služby v Ukraïni: u pʹjaty tomach. tom 1. Kyïv: Nika-Centr. 2009. ISBN 978-966-521-520-2.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вишневський_Андрій_Володимирович&oldid=41368060