Виссогота (Вишогота, Вискота, Вишкота; пол. Wyssogota, Wyszogota, Wyskota, Wyszkota) – шляхетський герб польського походження[2], вживаний в Речі Посполитій.

Виссогота
Версії
Герб Виссогота за Гайлем[1]
Виссогота ІІ[1]
Деталі
Носій Бендорські, Бренерти, Вискоти, Вишкоти, Голінські, Дзецяртовські, Закржевські, Кавецькі, Подуховські
Ранні версії 1362 (печатка), 1411 (запис)

Опис герба ред.

Щит розсічено вертикально, праве поле - срібно-чорна шахівниця, в лівому полі, червоному, срібна півлілея (півгоздава) в стовп.

Клейнод - половина чоловіка, з вусами, що тримає в правиці меч, а в лівиці половину колеса.

Намет срібний, підбитий червоним праворуч і чорним ліворуч.

У записках зустрічаються суперечливі відомості щодо кольору, порядку фігур на щиті і змісту клейноду[3]: за Куліковським, герб описаний як розсічений в стовп, в правому червоному полі срібна півлілея (півгоздава), в лівому полі шахівниця чорно-срібна, клейнод - половина чоловіка в срібних латах, тримаючий в правиці половину колеса (возового), в лівиці меч.

Найбільш ранні згадки ред.

  • 1362 рік - печатка Домаслава, плебана з Непарта;
  • 1376 рік - печатка Собєслава, абата Любінського монастиря;
  • 1382 рік - печать Томислава з Вишкот;
  • 1411 рік - запис судової справи[3].

Роди ред.

Бендорські (Bendorski, Będorski), Бренерти (Brenert), Вискоти (Wyskota), Вишкоти (Wyszkota), Голінські (Goliński), Дзецяртовські (Dzieciartowski), Закржевські (Закревські, Закшевські) (Zakrzewski), Кавецькі (Kawiecki), Подуховські (Poduchowski)

Список був складений на основі достовірних джерел, особливо класичних і сучасних гербовників. Слід, однак, звернути увагу на часте явище самопризначення шляхтою невластивих гербів, що було потім втілено у виданих пізніше Гербовниках. Ідентичність прізвища не обов'язково означає приналежність до певного гербового роду. Таку приналежність можна безперечно визначити тільки генеалогічними дослідженнями.

Відомі власники герба ред.

Бібліографія ред.

  • Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.

Примітки ред.

  1. а б T. Gajl, Herbarz Polski
  2. Genealogia Dynastyczna[недоступне посилання з червня 2019]
  3. а б Andrzej Kulikowski: Wielki herbarz rodów polskich. Warszawa: Świat Książki, 2005, s. 316. ISBN 83-7391-523-0.