Вікіпедія

Висковатов Василь Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Висковатов.

Василь Іванович Висковатов (рос. Василий Иванович Висковатов; нар. 26 грудня 1779 (6 січня 1780), Санкт-Петербург — пом. 8 жовтня (20 жовтня) 1812, Санкт-Петербург) — російський математик та механік, екстраординарний академік Петербурзької Академії наук, професор чистої та прикладної математики інституту корпусу інженерів шляхів сполучення в Петербурзі. Відомий фахівець в царині математичного аналізу та варіаційного числення, один з активних послідовників Семена Гур'єва у пропаганді нових передових наукових ідей.

Василь Висковатов
рос. Василий Висковатов
Ім'я при народженні Василь Іванович Висковатов
Народився 6 січня 1780(1780-01-06)
Санкт-Петербург
Помер 20 жовтня 1812(1812-10-20) (32 роки)
Санкт-Петербург
Громадянство Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність математик
Галузь математичний аналіз і варіаційне числення
Alma mater Другий кадетський корпусd
Заклад Петербурзький державний університет шляхів сполучення
Членство Петербурзька академія наук

Життєпис ред.

Василь Висковатов народився 26 грудня 1779 (6 січня 1780) року в Петербурзі. Навчався в Артилерійському та Інженерному Шляхетському Кадетському Корпусі, який закінчив у 1796 році в званні штик-юнкера, потім був призначений корпусним офіцером. Там же він і залишився працювати викладачем математики й механіки.

У 1799 році був обраний кореспондентом Академії наук. У 1803 році обраний академіком Петербурзької Академії наук.

З 1810 року — професор чистої та прикладної математики в Інституті Корпусу інженерів шляхів сполучення[1].

Вперше вжив російський термін «производная функция» (похідна функція), перевівши на російську мову відповідне поняття, яке використовується Лаґранжем[2]. Висковатов опублікував кілька мемуарів у виданнях Академії, а також керівництво з елементарної алгебри. Він переклав та видав «Основи механіки» Боссю і випустив нове видання алгебри Леонарда Ейлера.

Василь Висковатов помер в Петербурзі 20 жовтня (8 жовтня ) 1812 року.

Праці ред.

  • Принципы дифференциального исчисления г. Безу. Пер. В. Висковатова. СПб., 1799. (рос.)
  • Опыт доказательства известному в механике предложению под именем параллелограмма сил. – Технол. журнал, 1805, т. 2, ч. 2, с.114-133. (рос.)
  • Основания механики, сочиненные Карлом Боссю. С французского языка преложил и пополнил имп. С.-Петерб. Академии наук адъюнкт Василий Висковатов. СПб., 1806. 540 с. (рос.)
  • Essai d’une methode generale pour reduire toutes sortes de series en fractions continues. – Nova Acta Acad. sci. Petropolit., 1806, t. 15, p. 181-192. (рос.)
  • De la method generale pour reduire toutes les series des quantites en fractions continues. – Mem. Acad. sci. Petersb., 1809, t. 1, p. 226-247. (рос.)
  • Essai d’une demonstration du principe des vitesses virtuelles. - Mem. Acad. sci. Petersb., 1809, t. 1, p. 175-180. (рос.)
  • О простейшем доказательстве Тейлоровой теоремы // Умозрительные исследования. Т. 1. СПб., 1808, с. 185-206. (БЕН РАН). (рос.)
  • Краткое изложение способа знаменитого Лагранжа изъяснять исчисление дифференциальное и приложение оного к геометрии кривых линий // Умозрительные исследования. Т. 2. СПб., 1810, с. 183-314. (рос.)
  • О способе находить наибольшие и наименьшие величины неопределенных интегральных формул // Умозрительные исследования. Т. 2. СПб., 1810, с. 132-182. (рос.)
  • О способе находить наибольшие и наименьшие величины неопределенных интегральных формул. Отделение второе // Умозрительные исследования. Т. 3. СПб., 1812, с. 125-139. (рос.)
  • О способе находить наибольшие и наименьшие величины неопределенных интегральных формул. Отделение третье // Умозрительные исследования. Т. 3. СПб., 1812, с. 140-158. (рос.)
  • Изложение способа г. Прони определять давление земли и толстоту стен каменных одежд // Умозрительные исследования. Т. 4. СПб., 1815, с. 118-131. (рос.)
  • Оснований алгебры Леонарда Эйлера части первой первые три отделения, переведенные с французского языка на российский со многими присовокуплениями Василием Висковатовым, Академии наук экстраординарным академиком. СПб., 1812. (рос.)

Джерела ред.

  • Боголюбов А.Н. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев: Наукова думка, 1983. — 639 с.(рос.)

Примітки ред.

  1. ↑ Марговенко, Алексей. «Дороги царей». Журнал «Урал» 2004 год, № 10. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 9 февраля 2008. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(рос.)
  2. ↑ Комков Г. Д., Левшин Б. В., Семенов Л. К. Академия наук СССР. Краткий исторический очерк (в двух томах). — 2-е изд. — М. : Наука, 1977. — Т. 1. 1724—1917. — С. 173.(рос.)

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про математика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Висковатов_Василь_Іванович&oldid=41441946