Виробничі відносини

Виробни́чі відно́сини — суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального і нематеріального виробництва. Це відносини, які виникають у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та духовних благ.

Ця система відносин відображає соціальну сторону економіки. Вона показує цілі і мотиви виробництва, форми управління, принципи розподілу створеного продукту та одержаних доходів, класову та соціальну структуру суспільства, пануючу форму економічної та політичної влади. Виробничі відносини — суспільна форма розвитку продуктивних сил, змістом якої є відносини (зв'язки) між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу, споживання матеріальних та духовних благ.

Виробничі відносини є соціально-економічними відносинами — будуються у площині людина-людина (виробництво, перерозподіл, обмін, споживання).

Крім цього, виробничі відносини ще мають назву відносин власності на засоби виробництва, оскільки вони характеризують:

• суспільний спосіб поєднання робітників із засобами виробництва;
• відносини між людьми з приводу привласнення засобів та результатів виробництва;
• умови розпорядження і використання факторів і результатів виробництва.

Отже, виробничі відносини визначають, у чиїх інтересах ведеться виробництво, тип суспільства та класову й соціальну структуру.

Див. також

• Економічні відносини

Література

• І. Бойченко. Відносини виробничі // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.