Випікання
Випіка́ння — метод тривалого готування їжі під дією сухого тепла, спричиненого тепловою конвекцією, але не тепловим випромінюванням зазвичай у печі, але в окремих випадках і в гарячому попелі або на розпечених каменях. Переважно використовується для готування хліба, тортів, печива, пирогів та інших кондитерських та хлібобулочних виробів, які продаються у пекарнях. Людина, яка займається випіканням, називається пекар.
Випікання також використовується для готування інших страв, таких як запечені птиця, м'ясо; печена картопля, печені яблука, запіканки, лазанья, та інші. Процес випікання відбувається за температури від 160 до 250 °C.
За ДСТУ 3862-99 випікання — теплова обробка тістової заготовки з метою приготування булочних та кондитерських виробів або кондитерських напівфабрикатів.[1]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ ДСТУ 3862-99 Громадське харчування. Терміни та визначення.
Джерела ред.
- Домарецький В.А., Остапчук М.Б., Українець А.І. Технологія харчових продуктів / За ред. д-ра техн. наук проф. А.І.Українця. — К. : НУХТ, 2003. — 572 с. — ISBN 966-612-027-5.
- Пластун А.М., Ткач В.В. Технологія приготування їжі. — К. : ЦУЛ, 2004. — 212 с. — ISBN 966-8568-23-0.
- Технологія борошняних кондитерських і хлібобулочних виробів / За заг. ред. Г.М.Лисюк. — Суми : Університетська книга, 2009. — 464 с. — ISBN 978-966-680-437-5.