Верхньо-Сілезька операція
Верхньо-Сілезька операція (нім. Oberschlesische Operation) — фронтова наступальна операція радянських військ на Східному фронті на прикінцевому етапі німецько-радянської війни; частина загального стратегічного наступу Радянської Армії в січні — березні 1945 на 1200-км фронті від Балтійського моря до Дунаю. Операція проводилася силами військ 1-го Українського фронту (командувач Маршал Радянського Союзу І. С. Конєв) в період з 15 по 31 березня 1945 з метою ліквідації загрози флангового удару і заволодіння Верхньосілезьким промисловим районом.
| Верхньо-Сілезька операція Oberschlesische Operation | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Німецько-радянська війна | |||||||
 Напівгусеничний артилерійський тягач Sd.Kfz 10 з протитанковою гарматою PaK 40 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Третій Рейх
|
 СРСР
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Ф. Шернер Г.Гейнріці В. Нерінг
|
Конєв І. С. | ||||||
| Військові формування | |||||||
| Група армій «Центр» * Армійська група «Гейнріці» (згодом 1-ша танкова армія) 17-та армія 9-та армія, 4-та танкова армія |
1-й Український фронт | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 408 400 о/с[1], 988 танків та САУ, 5640 гармат і мінометів 1737 літаків[2] |
20 дивізій, 1420 гармат і мінометів, 94 танка та штурмових гармат[2] | ||||||
| Втрати | |||||||
| 66 801 о/с, з яких безповоротно — 15 876[1] | ~ 60 000 о/с, з яких приблизно 20 000 захоплені в полон[2] за іншими даними: 40 000 загиблих та 14 000 військовополонених[3] | ||||||
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Карта Верхньо-Сілезької операції |
У результаті проведення Вісло-Одерської та Нижньо-Сілезької операцій війська 1-го Українського фронту вийшли на р. Одер і р. Нейсе, зайнявши охоплювальне положення стосовно до Верхньо-сілезького угруповання німецьких військ (17-та армія і армійська група «Гейнріці» групи армій «Центр»). Використовуючи переваги свого становища, радянське командування підготувало операцію силами лівого крила фронту (21-ша, 59-та і 60-та армії).
За замислом операції радянським військам належало зустрічними ударами двох ударних угруповань з районів північніше й південніше Оппельн оточити і знищити противника на південний захід від міста і вийти до Судет. В результаті проведеної операції радянські війська заволоділи південно-західною частиною Верхньої Сілезії і до 31 березня вийшли у передгір'ї Судетів, зайнявши вигідне положення для завдавання удару на дрезденському і празькому напрямках.
За 16 діб наступу радянські війська оточили і знищили оппельнську, розгромили ратіборську угруповання Вермахту, знищили понад 40 тисяч і захопили в полон 14 тисяч солдатів і офіцерів противника. Було знищено 280 танків і штурмових гармат, до 600 польових гармат, захоплені великі трофеї.
В результаті Верхньо-Сілезької операції війська 1-го Українського фронту ліквідували загрозу німецького контрнаступу і суттєво підірвали військово-економічний потенціал Німеччини. За заявою міністра озброєнь А. Шпеєра з втратою Верхньої Сілезії Німеччина втратила чверть свого військового виробництва[4].
Склад і сили сторін ред.
СРСР ред.
Частина сил 1-го Українського фронту (командувач Маршал Радянського Союзу І. С. Конєв, начальник штабу генерал армії В. Д. Соколовський).
- 5-та гвардійська армія (генерал-полковник О. С. Жадов)
- 21-ша армія (генерал-полковник Д. М. Гусєв)
- 4-та танкова армія, з 17 березня 4-та гвардійська танкова армія (генерал-полковник Д. Д. Лелюшенко)
- 59-та армія (генерал-лейтенант І. Т. Коровников)
- 60-та армія (генерал-полковник П. А. Курочкін)
- 7-й гвардійський механізований корпус (генерал-майор танкових військ І. П. Корчагін)
- 31-й танковий корпус (генерал-майор танкових військ Г. Г. Кузнєцов)
- 4-й гвардійський танковий корпус (генерал-лейтенант танкових військ П. П. Полубояров)
- 34-й гвардійський стрілецький корпус (генерал-майор Г. В. Бакланов)
- 2-га повітряна армія (генерал-полковник авіації С. Я. Красовський)
Всього: 408 400 осіб, 988 танків і САУ, 5640 гармат і мінометів, 1737 літаків.
Німеччина ред.
Частина сил група армій «Центр» (командувач генерал-полковник Ф. Шернер).
- 9-та армія (генерал танкових військ Г.фон Лютвіц)
- 4-та танкова армія (генерал танкових військ Ф.-Г.Грезер)
- 17-та армія (генерал від інфантерії Фрідріх Шульц)
- Армійська група «Гейнріці» (генерал-полковник Готтард Гейнріці), з 19 березня 1945 1-ша танкова армія (генерал танкових військ Вальтер Нерінг)
- 1-ша угорська армія (генерал-полковник Бела Міклош)
Також брали участь формування зі складу 8-ї, 16-ї, 17-ї, 19-ї та 20-ї танкових дивізій Вермахту, і 18-та, 20-та дивізії СС, танкова дивізія «Герман Герінг», а також дивізія охорони фюрера, що були розподілені між корпусами, які оборонялися.
Повітряну підтримку здійснювали формування 4-го повітряного флоту Люфтваффе.
Див. також ред.
Література ред.
- Лелюшенко Д. Д. Москва — Сталинград — Берлин — Прага. Записки командарма — М.: Наука, 1987.
- Крайнюков К. В. Оружие особого рода — М.: Мысль, 1984.
- Beevor, A. Berlin: The Downfall 1945, Penguin Books, 2002, ISBN 0-670-88695-5
- Duffy, C. Red Storm on the Reich: The Soviet March on Germany, 1945, Routledge, 1991, ISBN 0-415-22829-8.
- David M. Glantz, The Soviet-German War 1941-45: Myths and Realities: A Survey Essay.
- Georg Gunter, Last Laurels: The German Defence of Upper Silesia, Helion & Company, 2002, ISBN 1-874622-65-5.
Джерела ред.
Посилання ред.
- Верхнесилезская операция 1945
- Верхне-Силезская операция 1945[недоступне посилання з червня 2019]
Примітки ред.
- ↑ а б Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооружённых сил. Архів оригіналу за 5 травня 2008. Процитовано 1 лютого 2013.
- ↑ а б в Коллектив авторов. История Второй мировой войны. 1939—1945. Том 10. — М.: Воениздат, 1979
- ↑ Основные операции Советских Вооруженных Сил в ВОВ, начавшиеся в 1945 году
- ↑ KTB/OKW, Bd. IV, S. 1315. Цитата по Коллектив авторов. История Второй мировой войны. 1939—1945. Том десятый. — М.: Воениздат, 1979