Венсан Альфонс Гекторович
Альфо́нс (Олекса́ндр) Ге́кторович Венса́н (1844 р., Москва — 14 липня 1888 року) — російський архітектор, автор проекту церкви Іоанна Златоуста у Донському монастирі та інших будівель в Москві та Криму.
| Венсан Альфонс Гекторович | |
|---|---|
| Народження | 1844 |
| Смерть | 14 липня 1888 |
| Країна (підданство) |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Навчання | ІАМ |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Москва, Лівадія |
| Архітектурний стиль | візантійський стиль |
| Найважливіші споруди | Церква Іоанна Златоуста у Донському монастирі |
| Діти | ·Венсан Олександр Олександрович |
Біографія ред.
Народився у 1844 році в Москві. Закінчив Імператорську Академії мистецтв, у 1870 році отримав звання класного художника архітектури. З 1871 року проходив службу в Удільному відомстві, при цьому архітектором імператорського маєтку «Лівадія». У 1877 році отримав звання класного художника архітектури першого ступеня. У 1879–1882 роках працював архітектором Московської удільної контори. У 1883 році прийняв православ'я з ім'ям «Олександр». У 1884 році на посаді доглядача Храму Христа Спасителя. Здійснив будівництво за двома проектами архітекторів[1] Син — архітектор Олександр Венсан.
Побудови ред.
- Імператорський палац «Ереклик» за проектом Олександра Резанова (Крим);
- Вознесенська церква 1874–1875, Лівадія, Крим)[2];
- Дзвіниця Хрестовоздвиженської церкви за проектом Давида Грімма (1879, Лівадія, Крим)[3];
- Рущукська колона (1879, Лівадія, Крим);
- Маєток князя Б. В. Святополк-Четвертинського, за проектом Петра Бойцова (1887, Москва, Поварська вулиця, 50/53), зараз — Центральний будинок літераторів; об'єкт культурної спадщини регіонального значення Російської Федераці[4];
- Церква-усипальниця Первушин (Церква Іоанна Златоуста) в Донському монастирі (вибудувана після смерті Венсана у 1889–1892 роках Володимиром Шером, Володимиром Гавриловим і Михайлом Івановим; Москва, Донська площа, 1, стор. 14), об'єкт культурної спадщини регіонального значення Російської Федерації[4].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Зодчие Москвы времени эклектики, модерна и неоклассицизма (1830-е — 1917 годы): илл. биогр. словарь / Гос. науч.-исслед. музей архитектуры им. А. В. Щусева и др. — М.: КРАБиК, 1998. — С. 57. — 320 с. — ISBN 5-900395-17-0.
- ↑ Вересова, Ольга. Из Франции - на благо Крыма. Крымские известия, № 119. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 4 серпня 2015.
- ↑ Крестовоздвиженская церковь в Ливадии. Информационный портал Ялтинского благочиния. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 4 серпня 2015.
- ↑ а б Объекты культурного наследия и Выявленные объекты культурного наследия. Департамент культурного наследия города Москвы. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 4 серпня 2015.
Посилання ред.
- Крестовоздвиженская церковь в Ливадии. Информационный портал Ялтинского благочиния. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 4 серпня 2015.
- Объекты культурного наследия и Выявленные объекты культурного наследия. Департамент культурного наследия города Москвы. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 4 серпня 2015.
- Вересова, Ольга. Из Франции - на благо Крыма. Крымские известия, № 119. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 4 серпня 2015.
Література ред.
- Зодчие Москвы времени эклектики, модерна и неоклассицизма (1830-е — 1917 годы): илл. биогр. словарь / Гос. науч.-исслед. музей архитектуры им. А. В. Щусева и др. — М.: КРАБиК, 1998. — С. 57. — 320 с. — ISBN 5-900395-17-0.