Велике стискання

Велике стискання (англ. Big Crunch) — один з можливих сценаріїв майбутнього Всесвіту, в якому розширення Всесвіту з часом змінюється на стискання і Всесвіт колапсує, урешті-решт перетворюючись на сингулярність.

Огляд ред.

Якщо Всесвіт скінчений у просторі і космологічний принцип не застосовується, а швидкість розширення не перевищує швидкість втечі, то спільне гравітаційне тяжіння всієї речовини врешті-решт змусить Всесвіт стискатися. Внаслідок ентропії, що продовжує зростати в фазі стиснення, картина стиснення буде значно відрізнятися від оберненого в часі розширення^{[джерело?]}. У той час, як ранній Всесвіт був однорідним, Всесвіт, що стискається, буде розбиватися на окремі ізольовані групи. Зрештою, вся речовина колапсує в чорні діри, які потім будуть зростатися, утворюючи в результаті єдину чорну діру (сингулярність Великого стиснення).

Стала Габбла визначає поточний стан розширення Всесвіту, а сила гравітації залежить від щільності і тиску матерії у Всесвіті або, іншими словами, критичної щільності Всесвіту. Якщо густина Всесвіту більше критичної, то гравітаційні сили зупинять розширення Всесвіту, і він почне стискатися. Якщо ж густина Всесвіту менше критичної, Всесвіт буде продовжувати розширюватися і сил гравітації буде недостатньо, щоб зупинити це розширення. Цей сценарій розвитку призведе до результату, відомому як теплова смерть Всесвіту, коли Всесвіт остигає у міру розширення і досягає стану ентропії. Деякі теорії говорять, що Всесвіт може стиснутися до стану, з якого він почався, а потім буде новий Великий вибух, і такі цикли стиснення-розширення триватимуть вічно^[1].

Останні експериментальні свідоцтва (спостереження далеких наднових як об'єктів стандартної світності, а також ретельне вивчення реліктового випромінювання^[2]^[3]) приводять до висновку, що розширення Всесвіту не сповільнюється гравітацією, а навпаки, прискорюється. Однак, внаслідок природи темної енергії, вплив якої на це прискорення невідомий, можливо, що коли-небудь воно зумовить і стиснення^[4].

Див. також ред.

Джерела ред.

↑ За Большим взрывом последует Большое сжатие. Элементы - новости науки. 20.04.2005. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 29.05.2016. (рос.)
↑ Y. Wang; J. M. Kratochvil; A. Linde; M. Shmakova (2004). Current Observational Constraints on Cosmic Doomsday. JCAP 0412 (англ.) (006). Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 21 листопада 2019.
↑ McSween, Stephen A. Dark Energy and the Red Shift in a Contracting Universe (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 3 червня 2022.
↑ Евгений Матусевич (23 сентября 2002). Большой Взрыв закончится Большим Сжатием?. MEMBRANA. Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 29.05.2016. (рос.)

[elementy_25599-1] За Большим взрывом последует Большое сжатие. Элементы - новости науки. 20.04.2005. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 29.05.2016. (рос.)

[JCAP-2] Y. Wang; J. M. Kratochvil; A. Linde; M. Shmakova (2004). Current Observational Constraints on Cosmic Doomsday. JCAP 0412 (англ.) (006). Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 21 листопада 2019.

[bcu-3] McSween, Stephen A. Dark Energy and the Red Shift in a Contracting Universe (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 3 червня 2022.

[membrana_254-4] Евгений Матусевич (23 сентября 2002). Большой Взрыв закончится Большим Сжатием?. MEMBRANA. Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 29.05.2016. (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]