Вікіпедія

Чумак Василь Григорович

український поет, публіцист, громадський і культурний діяч
(Перенаправлено з Василь Чумак)
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Чумак.

Василь Григорович Чумак
Василь Чумак
Псевдонім Вагр, С. Віче, М. Ічня, В. Ч, С. В., Чорненко
Народився 25 грудня 1900 (7 січня 1901)[1]
Ічня, Ічнянська волость, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 8 (21) листопада 1919(1919-11-21)
Київ, Київська губернія (під контролем Збройних сил Півдня Росії)
Поховання Парк Вічної Слави
Країна  УНР→
УСРР Російська імперія (до 1917)
Діяльність поет
Сфера роботи творче та професійне письмоd[2], поезія[2] і публіцистика[2]
Мова творів українська, російська
Роки активності 1917–1919
Жанр вірш
Magnum opus «Заспів»
Партія Українська комуністична партія (боротьбистів)
CMNS: Чумак Василь Григорович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Чума́к Васи́ль Григо́рович (літературні псевдоніми — С. Віче, Вагр, М. Ічня, Чорненко[3]; 25 грудня 1900 [7 січня 1901](19010107), Ічня, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 8 [21] листопада 1919, Київ, Київська губернія) — український поет, публіцист, громадський і культурний діяч.

Біографія ред.

Народився 25 грудня 1900 (7 січня 1901)(19010107) року в містечку Ічня на Чернігівщині в родині козака Григорія Семеновича Чумака та міщанки Анастасії Петрівни, уродженої Марченко[4]. Мав молодшого брата Миколу і сестер Уляну й Марію[5]. Сім’я володіла 6-ма десятинами землі та утримувала пекарню і хлібну лавку[6].

Отримавши початкову освіту в церковно-приходській школі, у 1910–1914 роках навчався в Ічняському вищому початковому училищі імені Спадкоємця Цесаревича Олексія Миколайовича[7], а 1918 року закінчив гімназію в Городні[6]. По закінченню гімназії переїхав до Києва, де став активним діячем Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному комісаріаті освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт».

Заарештований разом із Гнатом Михайличенком денікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти білогвардійців на Київщині, розстріляний конвоєм під час спроби втечі[8][9][10]. Після встановлення радянської влади в Києві в грудні в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, Чумак[11]. Похований 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносівського саду (нині парк Вічної Слави, могила не збереглася)[12].

Творчість ред.

Василь Чумак — автор революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, літературно-критичних і публіцистичних статей («Революція як джерело», «Євангелія Новітнього Заповіту»). Писав новели в прозі та рецензії. Як поет — імпресіоніст за допомогою називних речень, виразних деталей, кольорів, «штрихованої стилістики» майстерно відбив складні психічні переживання людини та її мінливі настрої, а головне — відтворив волелюбну енергію мас до незалежної України в добу національної революції 1918–1919 років. Друкувався з 1917 року.

Автор виданої посмертно поетичної збірки «Заспів» (1920).

Оцінка творчості ред.

У 1920-х роках була загально-прийнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбистів (Василя Блакитного, Андрія Заливчого, Гната Михайличенка) як про «перших хоробрих» — основоположників української радянської літератури.

У середині 1930-х років твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені.

У середині 1950-х років творчість Чумака реабілітовано.

Ушанування пам'яті ред.

На фасаді будівлі гімназії в місті Городні, де в 1914—1918 роках навчався Василь Чумак, встановлено меморіальну дошку.

На честь Василя Чумака в Києві[13], Ічні та Городні названі вулиці.

На Спаському кладовищі в Ічні біля могил батька і матері поета насипано символічну могилу, на надгробку якої – два портрети: Василя Чумака та його брата Миколи, що загинув на Колимі 1938 року[14].

  •  
    Портрет Василя Чумака в часописі «Молодняк», 1927, № 1
  •  
    Портрет Василя Чумака в часописі «Всесвіт», 1927, № 52, художник Г. Бабій
  •  
    Погруддя Василя Чумака в Ічні, встановлено 1980 року. Скульптор Володимир Луцак

Видання ред.

  • Чумак В. Заспів : поезії. [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.] – 1919. – 62 с.
  • Червоний заспів / Василь Чумак. — К. : Комуніст, [б. р.]. — 16 с.
  • Чумак В. Революція : поезії. [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — Харків 1920. — 16 с.
  • Червоний заспів / Василь Чумак; В. Блакитний (ред і передм.). — Х. : Видання ЦК КСМУ, 1922. — 16 с.
  • Чумак В. Червоний заспів : вибр. поезії [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. – Київ, 1930. – 32 с.
  • Червоний заспів : Вибрані твори / Василь Чумак; вступ. стаття, упоряд. і примітки С. Крижанівського. — К. : Рад. письменник, 1956. — 204 с., портр.
  • Заспів : Твори / Василь Чумак; вступ. стаття Степан Крижанівський. — К. : Дніпро, 1968. — 207 с., портр.
  • Червоний заспів : Твори / Василь Чумак. — К. : Молодь, 1982. — 158 с., іл.
  • Червоний заспів : Поезії. Оповіданні і нариси. Спогади про поета / Василь Чумак. — К. : Дніпро, 1991. — 364 с., портр. — ISBN 5-308-00870-1.

Примітки ред.

  1. ↑ метрична книга
  2. ↑ а б в Czech National Authority Database
  3. ↑ Самусь, 1928, с. 7..
  4. ↑ Метрическая книга о рождении Николаевской церкви местечка Ичня Борзнянского уезда Черниговской губернии на 1900 год // ДАЧО. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 2877. Арк. 319зв–320.
  5. ↑ Григорій Семенович Чумак. – Родовід.
  6. ↑ а б Грабовський Сергій. «Країна Інкогніта». Василь Чумак.
  7. ↑ ЦДАМЛМ України. Ф. 116. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 1.
  8. ↑ Предупрежденное возстаніе // Кіевлянинъ. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
  9. ↑ N. Игнатій Михайличенко. [8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко] // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
  10. ↑ Плужанин, 1926, с. 2–3..
  11. ↑ Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета : газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. (рос.)
  12. ↑ Проценко, 1994, с. 261–263..
  13. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 серпня 1957 року № 1428 «Про найменування та перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 915. Арк. 799–808. [Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.]
  14. ↑ Гайовий Гриць. Ічнянський іменослов // Культура і життя. — 2012. — № 31. — 3 серпня.

Посилання ред.

Джерела ред.

 
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чумак_Василь_Григорович&oldid=36045112