Вікіпедія

Ванда Вермінська

Ванда Вермінська (пол. Wanda Wermińska, нар. 18 листопада 1900, маєток Блощинці, пом. 30 серпня 1988) — польська оперна співачка, мецо-сопрано, драматичне сопрано, примадонна довоєнного Великого театру у Варшаві.

Ванда Вермінська
пол. Wanda Wermińska
Основна інформація
Дата народження 18 листопада 1900(1900-11-18)[1][2]
Місце народження Блощинці, Білоцерківський район, Київська область
Дата смерті 30 серпня 1988(1988-08-30)[1][2] (87 років)
Місце смерті Варшава, Польська Народна Республіка[1]
Поховання Повонзківський цвинтар
Громадянство Республіка Польща
Професії оперна співачка, музична педагогиня
Співацький голос мецо-сопрано
Інструменти вокал[d]
Жанри опера
Нагороди
Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі Medal of the 40th Anniversary of People's Poland
CMNS: Файли у Вікісховищі
Сімейна могила співачки в Старих Повонзках

Біографія ред.

Ванда народилася в селі Блощинці, тодішньої Київської губернії Російської імперії (тепер Україна). У 1926—1929 роках була солісткою опери у Варшаві. Ванда Вермінська виступала в багатьох оперних театрах Європи, зокрема у Відні, Берліні, Мілані, Римі, Будапешті, Празі, Мадриді, Ризі, Стокгольмі та Копенгагені[3]. Під час Другої світової війни вона перебувала в Південній Америці, гастролюючи в театрах Аргентини, Бразилії та Чилі з італійською трупою Compagna Italiana. У 1949 році повернулася до Польщі, де продовжила оперну та концертну діяльність.

Після відходу зі сцени займалася педагогічною діяльністю, працювала з провідними польськими співачками, серед яких Кристина Ямроз, Аґнєшка Косаковська, Божена Брун-Бараньська[4]. Вона також працювала над співочими голосами, а її учнями були Ірена Сантор[5], Маріла Родович, Людмила Якубчак та Єжи Поломський.

Вона написала мемуари: Na obu półkulach (вид. Czytelnik, 1978) та Harmonia, dysonans i sława (вид. Czytelnik, 1987).

Похована на Повонзківському цвинтарі у Варшаві (ділянка 186-1-1).

Нагороди ред.

Вшанування пам'яті ред.

9 лютого 1990 року Польська пошта випустила марку із зображенням Ванди Вермінської номіналом 150 злотих у рамках серії про відомих польських співаків (також з Кристиною Ямроз, Адою Сарі та Яном Кєпурою). Автором всієї серії був графік Міхал Пекарський[10].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1019772484 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. ↑ Wanda Wermińskamaestro.net [dostęp 2019-09-30]
  4. ↑ Wanda Wermińska. archiwum.teatrwielki.pl.
  5. ↑ Irena Santor. amuz.lodz.pl. Архів оригіналу за 20 червня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
  6. ↑ Uznanie dla twórców kultury [w:] «Trybuna Robotnicza», s. 1–2, nr 170, 19 lipca 1984
  7. ↑ 11 lipca 1955 «za zasługi w dziedzinie kultury i sztuki» M.P. z 1955 r. nr 91, poz. 1144
  8. ↑ P. wojew. Belina-Prażmowski odznaczony orderem Białego Lwa. Gazeta Lwowska: 3. Nr 313 z 13 listopada 1933.
  9. ↑ Odznaczenie artystki Wandy Wermińskiej. Gazeta Lwowska: 4. Nr 47 z 27 lutego 1936.
  10. ↑ Sławni polscy śpiewacy. kzp.pl [dostęp 2019-10-07]

Бібліографія ред.

  • Kański, Józef (1974). Słynna polska Carmen (Wanda Wermińska). Mistrzowie sceny operowej (вид. 1-e). Warszawa: PWM. с. 289-292. (пол.)
  • Wermińska, Wanda (1987). Harmonia, dysonanse i sława. Warszawa: Czytelnik. с. 275. ISBN 83-07-01249-X. (пол.)
  • Wanda Wermińska. Niezapomniane lata.. Wspomnienia napisane w 1972 roku dla jubileuszowej edycji, poświęconej 100. rocznicy urodzin F.I. Szalapina. Tłumaczenie z polskiego na rosyjski — M. Malkowa. (пол.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ванда_Вермінська&oldid=41386332