Вальтер Блюме (офіцер СС)
Ва́льтер Блю́ме (нім. Walter Blume; 23 липня 1906, Дортмунд — 13 листопада 1974, Дортмунд) — німецький офіцер, штандартенфюрер СС, доктор права (1933)[2].
| Вальтер Блюме | |
|---|---|
| нім. Walter Blume | |
 | |
| Народився |
23 липня 1906[1] Дортмунд, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] |
| Помер |
13 листопада 1974 (68 років) Дортмунд, ФРН[1] |
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія Німеччина |
| Діяльність | правник, Gestapo employee |
| Alma mater | Вестфальський університет імені Вільгельма |
| Знання мов | німецька |
| Заклад | Гестапо |
| Учасник | Друга світова війна[1] |
| Членство | СС і СА |
| Військове звання | штандартенфюрер |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] |
| Конфесія | протестантизм |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Його батько був учителем і практикуючим адвокатом. Вальтер вивчав юриспруденцію в навчальних закладах Бонна, Єни, Мюнстера, Берліна і Ерланґена. У 1932 році він на відмінно здав випускні іспити і отримав призначення на посаду помічника судді в окружному суді Дортмунда. 1 березня 1933 року Блюме вступив в НСДАП і незабаром отримав посаду глави політичного підрозділу в поліцейському управлінні Дортмунда. Згодом він був прийнятий до лав СА. Після цього його перевели на посаду начальника гестапо в Галле, потім в Ганновері і до 1941 року в Берліні. Починаючи з 1 березня 1941 року Блюме очолював кадровий відділ в Першому підрозділі Головного управління імперської безпеки. Його перше завдання полягало в тому, щоб набрати відповідний персонал для однієї з айнзацгруп. Вальтер Блюме був призначений командувачем айнзацкоманди 7a, що входила до складу айнзацгрупи «B». Згідно його особистих записів, що пізніше були виявлені, його підопічні знищили близько 24 тисяч чоловік на території Білорусії і Росії в період з червня по вересень 1941 року. Через деякий час Блюму повернувся в Головне управління імперської безпеки. У серпні 1943 року він був направлений в Афіни, де була організована депортація грецьких євреїв в концтабір Аушвіц. У вересні 1947 року був обвинуваченим на процесі у справі айнзатцгруп в Нюрнберзі. Трибунал визнав Вальтера Блюме винним і засудив до страти через повішення. Однак, верховний комісар зони США в Німеччині Джон Макклой оголосив про помилування і смертна кара була замінена двадцятьма п'ятьма роками ув'язнення. На свободу Блюме вийшов в 1955 році. Після звільнення став бізнесменом.[2]
Нагороди ред.
- Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами[3]
Література ред.
- Michael Wildt: Generation des Unbedingten. Das Führungskorps des Reichssicherheitshauptamtes. Hamburger Edition, Hamburg 2002, ISBN 3-930908-75-1.
- Hermann-J. Rupieper, Alexander Sperk (Hrsg.): Die Lageberichte der Geheimen Staatspolizei zur Provinz Sachsen (1933—1936). Band 2: Regierungsbezirk Merseburg, Halle (Saale). Mitteldeutscher Verlag mdv, 2004, ISBN 3-89812-214-X.
- Ernst Klee: Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Fischer Taschenbuch, Frankfurt a. M. 2005, ISBN 3-596-16048-0.
- Christian Ingrao: Hitlers Elite. Die Wegbereiter des nationalsozialistischen Massenmordes. Übers. Enrico Heinemann & Ursel Schäfer. Propyläen, Berlin 2012 ISBN 978-3-549-07420-6; wieder Bundeszentrale für politische Bildung BpB, Bonn 2012 ISBN 9783838902579
- Hofmann T. Benjamin Ferencz, Nuremberg Prosecutor and Peace Advocate. — McFarland, 2013. — P. 145. — 283 p. — ISBN 9781476603636.
- Cimino A. The Story of the SS: Hitler’s Infamous Legions of Death. — Arcturus Publishing, 2017. — ISBN 9781788882828.
- Залесский К. А. СС. Самая полная энциклопедия. — Яуза-Пресс, 2012. — С. 317. — 896 с. — («Элита» Гитлера. Беспрецедентные энциклопедии). — ISBN 978-5-9955-0462-7.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Nuremberg Trials Project — 2016.
- ↑ а б SPIEGEL, Klaus Wiegrefe, Georg Bönisch, DER. Everyday Murder: Nazi Atrocities, Committed by Ordinary People - DER SPIEGEL - International. www.spiegel.de (англ.). Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ Blume, Walter - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 3 квітня 2020.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |